ЧОТИРИЗІРКОВИЙ ГЕНЕРАЛ: Тривалий час Веслі Кларк (у центрі) обіймав посаду головнокомандувача об’єднаних сил НАТО в Європі та керував військами НАТО під час війни в Косові. / Фото: Reuters
Легендарний натівський генерал — про таємну домовленість між США і Росією, хід війни та її переможця.
Кларк — один з найдосвідченіших та найвідоміших генералів армії США, військовій справі присвятив 34 роки життя (Фото:Taylor Hill / FilmMagic via Getty Images)
Автор: Ольга Духніч
для українського тижневика NV
Легендарний натовський генерал Веслі Кларк стверджує, що політична криза в США із зупинкою допомоги Україні відбулася за участі Росії, і пояснює, як навіть за такої ситуації Україні подолати супротивника.
«В мене є наказ про активацію: якщо мені дадуть наказ бомбити вас, я буду бомбити і буду робити це добре» — приблизно так у вересні 1998 року в особистій розмові відповів на погрози сербського диктатора Слободана Мілошевича тодішній Верховний головнокомандувач Об'єднаних сил НАТО в Європі Веслі Кларк. Згодом він свою обіцянку виконав.
Кар'єра цього «норовливого» військового, за думкою істориків та дослідників його біографії, могла скластися набагато успішніше, якби не його прямота, категоричність та бачення світу в категоріях Холодної війни. Наприклад, в 2003 році Кларк написав книгу Як перемогти у сучасній війні, в якій публічно розкритикував вторгнення американських військ в Ірак і назвав це «величезною помилкою».
Кларк — один з найдосвідченіших та найвідоміших генералів армії США, військовій справі присвятив 34 роки життя. Випускник військової академії Вест-Пойнт та Оксфорду, ветеран В'єтнамської війни, командувач силами НАТО в Косово, а згодом в 2004 році — кандидат на пост президента США від Демократичної партії (зняв свою кандидатуру на користь Джона Керрі), він залишається уважним спостерігачем сучасних військових конфліктів по всьому світу та експертом з питань нацбезпеки. Отже події війни в Україні Кларк знає до деталей.
Він зустрічається з NV ще до того, як президент Джо Байден схвалив пакет допомоги Україні на $60 млрд, на полях події Two years stay in fight, що відбулася в Києві за підтримки Фонду Віктора Пінчука. Тут він дає велике інтерв'ю, де викладає власне бачення як розвитку війни, так і викликів світової політики, на тлі яких ця війна відбувається.
— Америка довгий час була гарантом світової свободи і демократії, причому відповідальним гарантом. Наскільки нинішня міжпартійна криза всередині США позбавляє її цієї ролі?
— Думаю, що ми повинні розуміти: нинішня політична система в США — це також один із театрів конфлікту у війні, яку веде Володимир Путін проти Заходу.
— Ви вважаєте, що політична криза у США спровокована впливом саме Володимира Путіна?
— До певної міри так, і зараз цей зовнішній вплив на внутрішні події в Америці з боку Росії лише посилюється. Думаю, що Путін наслідує традиції і спадщину попередніх радянських лідерів, які, починаючи з Володимира Леніна, розуміли, що комунізм у Радянському Союзі можна захистити, тільки якщо підірвати сусідні країни і їхній політичний лад. Тому Ленін створив у 1922 році Комуністичний інтернаціонал. І він почав підривати уряд у Веймарській республіці. Комуністична партія поширилася у Сполучених Штатах і по всьому світу. Але труднощі, з якими зіткнулися підривні зусилля епохи холодної війни, полягали в тому, що було важко достукатися до звичайних людей.
Соціальні мережі надали Путіну неймовірні можливості для охоплення громадськості на Заході. Сьогодні боти та інформаційні фейки спотворюють американську політичну систему. А темні гроші грають в американській політичній виборчій системі. Бо, щоб отримати доступ та вплив на медіа у Сполучених Штатах, ви повинні заплатити. Отже ці два чинники — темні гроші, частина яких надходить із Росії і спрямовується через різні консалтингові компанії, бізнеси тощо в американську політичну систему, і вливання дезінформації — роблять політичну систему Сполучених Штатів осередком конфлікту в цих нинішніх процесах, зокрема щодо надання допомоги Україні.
Президент Авраам Лінкольн 150 років тому під час Громадянської війни у США сказав, що Сполучені Штати можуть бути переможені лише тоді, коли вони самі себе переможуть. Путін зрозумів це і наполегливо над цим працює.
Як у звʼязку з цим Ви бачите війну в Україні протягом цього і наступного років? Як, на вашу думку, вона буде виглядати з американською допомогою і без неї?
— Думаю, що Україна повинна продовжувати боротися і знайти спосіб боротися навіть без американської допомоги. Утім, я гадаю, що американська допомога прийде, проте вона не буде достатньою. Україна має пройти процес навчання своїх збройних сил, щоб розвинути здатність воювати комбінованими силами більш синхронізовано, щоб провести справді ефективний контрнаступ.
І тому для прикладу потрібно подивитися на десантні операції, які проводили Сполучені Штати у Другій світовій війні, а потім перенести ці приклади на сучасні технології, де дальність дії зброї більша, видимість більша, тоннажність авіаційного озброєння більша, площа поля бою більша тощо. Але історично такі операції все одно демонструють основи планування і синхронізації бойових потужностей. Це і вторгнення в Нормандію в 1944 році, і вторгнення на Окінаву в 1945 році в Тихому океані.
— Чи зможе Україна утримувати лінію фронту протягом цього року, навіть якщо американська допомога не надійде вчасно, або буде недостатньою?
— Думаю, що Україні у будь-якому випадку доведеться зіткнутися з важким питанням ротації підрозділів, і це вимагатиме додаткової мобілізації.
Я не експерт із кадрових питань в Україні, але війська, які воювали протягом багатьох місяців, потребують ротації та перепідготовки, оскільки підготовка втрачається під час бою. Це важливо. Ви не можете собі уявити наскільки. Солдати і підрозділи повинні постійно перенавчатися і перезалучатися ментально й емоційно.
Вони йдуть у бій, потім виходять, і їм дають нові ідеї, нові концепції, нове обладнання. Вони чистять свою зброю, але вони також працюють над собою морально і психологічно для наступної фази бою.
Отже, ви повинні мати достатню кількість особового складу для ротації цих сил.
— Як ви вважаєте, скільки часу потрібно Росії, щоб відновити свою військову міць? І як ви оцінюєте ймовірність нападу Росії на одну з країн НАТО протягом, можливо, наступних п’яти чи 10 років?
— Якщо Україна впаде так само, як впав Афганістан, через пів року або й менше буде криза у країнах Балтії. Литва, ймовірно, з Калінінградом і Польщею, а потім Латвія та Естонія залишаться ізольованими.
Імовірність розширення конфлікту, якщо Україна не отримає належної підтримки, висока. А ідея про те, що Путіну потрібна пауза в бойових діях для того, щоб відновити свої збройні сили, може бути правдою, а може й не бути, і це дуже небезпечно, бо росіяни отримують підтримку від Китаю, Північної Кореї та Ірану. І вони також розбудовують системи для обходу санкцій, вони працюють 24 / 7 над своїм військово-промисловим комплексом.
Тож якщо рік тому можна було сказати: «О, російські війська в жахливому стані. Путін хоче переговорів, щоб відновитися», то сьогодні будьте обережні із цим. Російські війська та військові потужності можуть бути не в такому поганому стані, як ви думаєте.
— Якою має бути стратегія лідера Сполучених Штатів і європейських лідерів щодо Путіна?
— Ну, гадаю, ми маємо визнати, що перебуваємо в новій епосі. Епоха після холодної війни, коли люди говорили з надією про Європу, цілісну і вільну, від Атлантики до Уралу, закінчилася. Для Путіна вона ніколи не починалася. Ніколи. Але це була мрія, від якої європейським політичним лідерам було важко відмовитися. А для Сполучених Штатів це була мрія, яка дала їм привід відвернутися від Європи і зосередитися на Китаї.
Отже як для європейських так і для американських політичних лідерів настав час протистояти новій реальності. І ця реальність полягає в тому, що Путін або має переконатися, що він програє, або він має бути усунутий від влади. А це означає, що ця війна може закінчитися не зникненням України, а кінцем Росії в тому вигляді, в якому вона зараз існує. Вона може розпастися на складові республіки. І це було б непогано.
— На вашу думку, чи є Володимир Путін диктатором такого типу, як, наприклад, Слободан Мілошевич та інші диктатори минулого століття, яких ви добре знаєте?
— Так, але Путін набагато жорсткіший і розумніший за Мілошевича. Мілошевич був юристом. Так, він був військовим, закінчив військове училище, але він не був спортсменом. У нього не було духу переможця в серці, а в Путіна є. І коли я мав справу з Мілошевичем, він знав, що програє. А Путін цього ще не знає. Його дух не зломлений. І єдиний спосіб виграти цю війну — це зламати його дух.
— Які ключові платформи, котрі Захід ще не надав Україні, необхідні для зміни ситуації у війні?
— Срібної кулі не існує. Але все починається із засобів радіоелектронної боротьби, які не були надані Україні. Оперативної розвідки в реальному часі, яка не була повністю надана Україні. Засоби дальнього радіусу дії не були надані Україні. Повітряні платформи, здатні досягти переваги в повітрі над бойовим простором, не надані Україні. Реалістична передбойова підготовка мирного часу не надана Україні.
— Як Україна може компенсувати брак переваги в повітрі?
— Це можливо за допомогою поєднання засобів радіоелектронної боротьби і безпілотних технологій, це частково виправить ситуацію. Але ви також повинні мати сильніші передові, далекобійні, фронтові засоби протиповітряної оборони.
У застарілих традиційних уявленнях ідея полягає в тому, що фронтові підрозділи матимуть лише засоби ППО короткого радіусу дії. Вищі штаби мають ППО середньої дальності. А ППО дальнього радіусу дії зберігається для стратегічних цілей. Це більше не працює. Фронтовим частинам потрібна ППО більшої дальності. Це означає, що 3‑кілометровий Stinger повинен мати ефективний радіус дії від 7 до 10 кілометрів. На ньому мають бути телескопічні приціли та інфрачервоні приціли. Це означає, що ракети і гармати, які там є, повинні досягати дальності ракет протилежної сторони. Тож не можна, щоб гелікоптери Ка-52 стояли осторонь і стріляли ракетами 7‑ чи 10‑кілометрової дальності по українським силам, а ви не мали можливості дати відсіч.
— Як Україні слід битися, щоб здобути перевагу над ворогом і перейти в наступ? Коли це стане можливим?
— Україна повинна мати достатню кількість зброї для вирішальної переваги в точці головного удару і в той же час мати достатні сили для підтримки тиску в інших місцях на цій 1.000‑кілометровій лінії фронту. Але окрім достатніх сил вона повинна мати навички, підготовку, вміння, комунікації, планування і командування, управління в реальному часі, щоб синхронізувати бойову міць більш ефективно, ніж росіяни можуть відповісти.
— Ми бачимо, що наші партнери готові керувати ескалацією війни в Україні, але все ще не готові допомогти Україні перемогти. Що має відбутися, щоб ситуація змінилася і нам допомагали перемогти?
— Думаю, що до лютого 2022 року існувала домовленість між Сполученими Штатами і Росією про те, що, аби зменшити ймовірність прямої конфронтації між ядерними державами, Сполучені Штати обмежать підтримку, яку вони надають Україні. Це так звані червоні лінії, і я вважаю, що вони були проведені на таємній зустрічі, і вони ганебні.
— Наскільки реалістично для України отримати щось більше за звичайну риторику про відчинені двері в НАТО та справді стати членом Альянсу на наступному його саміті у Вашингтоні?
— Ну, можливо, для України нереалістично покладати надії на щось більше, ніж відчинені двері. Але я, безумовно, зроблю все, що в моїх силах, щоб довести: Україна повинна стати членом НАТО вже на наступному саміті Альянсу.
— Чи змінює війна в Україні класичну парадигму ведення війни? Який спадок вона формує для майбутніх воєн?
— Кожна війна відрізняється тактикою, технікою, оснащенням та моральними вимогами до військ. Отже, війна в Україні зараз ведеться на середньому рівні інтенсивності із застосуванням новітніх технологій, і її виграє та сторона, яка зможе підтримувати відданість свого населення, виробляти необхідні звичайні військові засоби і випередити в цьому іншу сторону.
Думаю, що ми побачимо більше зусиль, спрямованих на запобігання використанню електромагнітного спектра. Це буде наступною визначальною рисою, так само як і засліплення повітряної розвідки дронами і супутниками. Будуть докладені значні зусилля для зменшення прозорості поля бою.
Також правда, що ця війна може стати ядерною, або локальною, або перекинутися в інші точки світу. Це війна, яка в кінцевому підсумку визначить існування Росії. І в ідеалі Путін втратить своє місце, і з’явиться більш розумний російський лідер. Але не виключено, що Росія сама розпадеться.
Commentaires