Що це за український народ?

Що це за український народ, яким захоплюються за його стійкість та винахідливість? Звідки береться його сила та невблаганна воля до свободи?

Як він творить націю в той час, коли Росія не припиняє підривати його демократію?

І чому ця Росія «вкрала» його історію, тоді як Україна так чітко відрізняється від царської автократії?

У книзі «УКРАЇНА Київ, інша колиска Європи» Оксана Мельничук-Вікторсвіт пропонує значно більше, ніж есе: це справжня розповідь про спадкоємність. Археологиня та етнологиня за фахом, вона не просто розповідає історію — вона її повертає. Авторка відновлює пам’ять, що довгий час була завуальованою, і виявляє у всій тяглості особливий спосіб буття.

Про книгу

Ця книга є водночас науковим і публіцистичним дослідженням, яке має глибоку актуальність. Її мета чітка: розвінчати глибоко вкорінені імперські міфи та повернути Україні її законне й органічне місце в європейській історії та культурі.

Понад шість тисяч років історії

Видання переносить нас на понад шість тисяч років назад, до Трипільської цивілізації, де вимальовується органічне суспільство, чия рівновага ґрунтується на мудрості, знаннях та повазі до всього живого. Це баланс, який не нав’язує, а об’єднує — концепція, що, вочевидь, мало експортувалася на північний схід. Таке ставлення до світу не належить лише минулому: воно проходить крізь століття і проявляється донині.

В згоді із Всесвітом

Зокрема, воно втілюється в «мазанці» — традиційній хаті з глини та соломи, що знову стала модною перед російською війною. Її екологічна та символічна концепція пропонує напрочуд актуальні сьогодні шляхи. Кожен матеріал тут сповнений сенсу: дерево з’єднує, глина втілює, солома захищає. Побудова житла тут полягає не в окупації простору, а у входженні в згоду з усесвітом — ідея проста, майже приголомшлива. Оселя, таким чином, стає місцем гармонії між людським та духовним.

Спадщина Русі — давня Україна

У центрі книги авторка повертається до спадщини Русі — давньої України — та до тривалого процесу її викрадення. Вона показує, як «Росія», офіційно проголошена за Петра I, будувалася шляхом привласнення цієї спадщини, хоча московські землі від самого початку були лише її периферією.Крізь усю книгу проходить гостра, майже іронічна думка: Росія не може терпіти Україну — цю вперту свободу, що з’являється знову і знову… але насамперед тому, що Україна знає. Вона знає Московію, її переписану — скажімо так, «креативну» — історію та інсценування її величі.

Опис механізмів культурного панування

Одним із найпромовистіших внесків книги є опис механізмів культурного панування: переписування минулого, зміщення центрів, фабрикація наративів. Приклад Прокоповича в цьому плані є особливо показовим: прагнучи передати знання та культуру Києва до Москви, він вірив, що підносить свого сусіда — але мимоволі зміцнив того, хто згодом «віддячив» йому… стерши його спадщину. Ця передача знань таким чином посприяла посиленню влади, яка згодом маргіналізувала та поглинула свого щедрого вчителя.Цей прикрий рух завершується за Катерини II ліквідацією козацького Гетьманату — раннього для Європи досвіду демократичного політичного устрою в його прагненні до свободи. Досвіду, визнаного занадто сучасним, щоб його толерувати.

Метафізичний вимір

Есе також відкриває глибший, метафізичний вимір. Через символічні постаті та давню спадщину воно виявляє світогляд, де мудрість, любов, істина та реальність, переплітаючись, стають потужними дієвими силами — настільки присутніми й нині у сучасних українців. Ніби, попри все, певні речі вперто відмовляються зникати.

Підкріплена багатою документацією — картами, фотографіями, джерелами — книга водночас несе в собі стриману, але справжню емоцію. Написана в той час, коли близькі авторки перебувають на фронті, вона пов’язує глибину часів із інтенсивністю теперішнього — корисне нагадування про те, що історія ніколи не є лише минулим.

Ця книга продовжує вібрувати

Ця книга не закривається: вона продовжує вібрувати. Вона повертає плоть і кров історії, культурі, присутності, що завжди відроджується. І залишає читачеві не висновок, а відчуття — відчуття тривалого сяйва… попри всі зусилля його загасити.

Книга Оксани МЕЛЬНИЧУК:

УКРАЇНА: Київ — інша колиска Європи — Видавництво «Éditions du Dauphin»
https://editionsdudauphin.com/livre/themes/societe-histoire-environnement/ukraine-kyiv-lautre-berceau-de-leurope
також доступно в «LIBRAIRIE», «FNAC», «AMAZON».