Unis pour 
Лаштунки дзвінків європейських лідерів Путіну: помилка чи «перевірка температури»?
Нещодавні телефонні переговори прем'єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стьоре, президента Фінляндії Александра Стубба з російським диктатором Путіним викликали хвилю критичних оцінок. За даними медіа, під час цих розмов очільник Кремля знову заявив про незмінність своїх вимог: захоплення всього Донбасу, «першопричини» та цілі так званої «спеціальної воєнної операції». Водночас його радник Ушаков уточнив, що Путін нібито готовий зустрітися з президентом України Володимиром Зеленським виключно в Москві, пообіцявши при цьому надати «гарантії безпеки».
Якщо оцінювати сам факт цих дзвінків, то, з одного боку, такий крок підриває європейську єдність, вбиває клин у розбіжність позицій Європи та США і свідчить про метушню та відсутність продуманої стратегії. З іншого боку, це могла бути спроба оцінити ймовірність можливої тристоронньої зустрічі Зеленського, Путіна і Трампа в Абу-Дабі або в рамках саміту G20.
Реакція європейських столиць виявилася неоднозначною. Фрідріх Мерц і Дональд Туск назвали ці дії «конструктивними», оскільки вони нібито відкривають шлях до діалогу. Натомість такі лідери, як Джорджа Мелоні та Метте Фредеріксен, вбачають у цьому брак координації і вважають, що єдиний спосіб змусити Кремль до миру - максимально збільшити допомогу та постачання зброї Україні.
Ці дзвінки прямо суперечать лінії, яку сформулювала Висока представниця ЄС із закордонних справ і безпекової політики Кая Каллас, а також розробленому проєкту директиви ЄС про обов'язкове узгодження позицій перед будь-якими контактами з Москвою.
Стьоре і Стубб діяли так, спираючись на певні сигнали з Вашингтона та Києва. Для Володимира Зеленського ситуацію ускладнює проблема координації спільних дій з європейцями. Для США продовження діалогу через таких емісарів, як Джаред Кушнер і Стів Віткофф, стає токсичним і неможливим через розслідування їхньої участі у фінансових справах і міжнародних комерційних схемах. Саме тому кремлівські структури відклали відновлення тристороннього діалогу на середину листопада. Тож варто зупинитися і на переговорах в Осло, які передували цьому дзвінку.
Дипломатична битва в Осло, «пакет Дмитрієва» і гра Пекіна з Москвою: лаштунки мирних переговорів
На тлі системного тиску з боку США - скасування постачань ракет Patriot, блокування розвідданих і обмеження роботи системи StarShield - українська делегація на чолі з президентом Володимиром Зеленським вирушила на переговори в Осло. Мета поїздки полягала не лише в тому, щоб обговорити можливі параметри миру, а й у тому, щоб вийти з глибокої кризи у відносинах з Вашингтоном.
Переговорам передували сильна емоційна напруга та низка різких публічних звинувачень з боку Дональда Трампа. Проте за лаштунками держсекретар Марко Рубіо провів телефонну розмову з українською стороною щодо відновлення критично важливих військових сервісів. Закриті переговори тривали три години, в них взяли участь спецпосланець Стів Віткофф, представники Держдепартаменту США, а також прем'єр-міністр Норвегії Стьоре і президент Фінляндії Александр Стубб як посередники.
США вимагали від України припинити удари по російських нафтопереробних заводах і пом'якшити риторику щодо Дональда Трампа. Натомість американці пообіцяли обговорити з Путіним організацію саміту лідерів у Маямі та надати гарантії безпеки, аналогічні статті 5 договору НАТО. Саме з цим документом Віткофф поїхав до Москви. Головним практичним результатом переговорів стала домовленість про перемир'я в окупованих Олешках для евакуації цивільного населення, яке голодує і опинилося на межі виживання. Посередниками в цьому процесі виступили Ватикан і Меланія Трамп.
Досягнуто попередньої домовленості про тристоронню зустріч на початку листопада в Абу-Дабі за можливої участі європейських спостерігачів. Проте аналітики застерігають від будь-яких ілюзій щодо дипломатичного прориву з боку Росії. Головний розрахунок Кремля - використати переговори як інструмент тиску на Трампа, щоб вийти на ширший геополітичний формат: саміт «G3» (Сі Цзіньпін - Трамп - Путін) під час саміту АТЕС 18-19 листопада. Мета Путіна - обговорити долю України без України та поділити світові сфери впливу.
У цьому контексті особливої ваги набувають фінансові та економічні інтереси оточення Трампа. Показовим став візит Віткоффа до Москви: там він подякував Путіну за звільнення 74-річного американського заручника Стівена Говарда, якого захопили в Ізюмі, покалічили в російському полоні та засудили за найманство, а також за угоду щодо дизельного пального. Перший російський танкер із 40 000 тонн дизеля вже відправлено до Нью-Йорка. Експерти наголошують, що цей обсяг не покриває навіть двох годин американського споживання, тож ідеться про прямі прибутки оточення Трампа від перепродажу російського пального.
Пропозиції, які передав посланець Путіна Кирилов ще на початку 2025 року, передбачають зняття американських санкцій, передачу часток компанії «Лукойл» США, відновлення транзиту російського газу до Європи та довгострокові контракти на загальну суму 12 трлн доларів.
Під час візиту держсекретаря Марко Рубіо до Індії українська сторона повторила прохання розблокувати три ключові питання: роботу зв'язку Starlink, передачу розвідданих і підписання главою Пентагону Пітом Гегсетом розпорядження про постачання ракет-перехоплювачів для ППО.
Хоча роботу систем StarShield згодом стабілізували, постачання ракет зі США скоротилися майже втричі. За таких умов Україна змушена звертатися до європейських партнерів і розраховувати на залишки їхніх арсеналів.
На тлі кризи у відносинах з Вашингтоном європейські країни демонструють підтримку Києва. Так, Фінляндія оголосила пакет енергетичної допомоги на 5 млн євро, а прем'єр-міністр країни запевнив, що ЄС не повернеться до закупівель російського газу, поки триває війна. Своєю чергою, парламент Норвегії розглядає масштабний план підтримки України обсягом 9 млрд євро.
Водночас увагу Європи суттєво розпорошують внутрішні соціально-економічні труднощі: бюджетні кризи та масові протести, що прокотилися Іспанією, Італією, Бельгією та Францією. За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Москва прагне скористатися цією нестабільністю і готує серію провокацій «під чужим прапором» проти об'єктів критичної інфраструктури та в Калінінградському анклаві, щоб посіяти хаос і відволікти увагу Європи від війни.
Отже, спроби оточення Дональда Трампа підмінити національні інтереси США комерційними угодами з Кремлем створюють серйозні ризики для міжнародної безпеки. Утім, експерти зазначають, що такі маніпуляції навряд чи залишаться непоміченими, а майбутні розслідування комісій Конгресу США можуть суттєво змінити ситуацію і призвести до юридичної відповідальності адміністрації. Україна ж продовжує вибудовувати гнучку стратегію, спираючись на підтримку європейських союзників і зберігаючи твердість на дипломатичному та військовому фронтах.
Які справжні цілі Кремля: угода 2021 року і вимога повернути НАТО до кордонів 1997 року?
Коментуючи заяви російського диктатора про «гарантії безпеки для Росії», українські аналітики та експерти звертають увагу на те, що Москва й далі вимагає відкотити інфраструктуру НАТО до стану 1997 року.
Варто підкреслити, що всі ці вимоги зафіксовано у двох конкретних документах грудня 2021 року: проєктах угод про «гарантії безпеки» між Російською Федерацією та США з одного боку і між Російською Федерацією та НАТО з іншого.
Що стосується терміна «першопричини», за цим формулюванням ховається бажання Кремля повернути НАТО до кордонів 1997 року, домогтися визнання «законних інтересів» Росії та застосувати принцип «неподільності безпеки» як інструмент відновлення контролю Москви над Центральною і Східною Європою, тобто фактично відтворити сферу впливу за зразком Варшавського договору. Путін ігнорує те, що саме його повномасштабна агресія дала протилежний результат: розширення НАТО у 2023-2024 роках за рахунок вступу Фінляндії та Швеції (31-й і 32-й члени Альянсу). Те, що розмова відбулася саме з президентом Фінляндії Стуббом, мало підкреслити роздратування Кремля цією реальністю.
Неможливість повернутися в минуле Путіна мало турбує; на цьому етапі його абсолютний пріоритет - повне знищення України як держави та українців як етносу. Саме це ховається за словами «демілітаризація» і «денацифікація», з подальшими намірами поширитися на інші імперські території, зокрема в Центральній Азії.
Перемир'я в Олешках: гуманітарна місія чи пастка окупантів?
Ще однією гарячою темою стало питання розширення «режиму тиші» в окупованих Олешках на лівобережжі Херсонщини. Довкола нього ширяться заяви про залучення представників оточення Меланії Трамп і телеканалу Newsmax до моніторингу ситуації.
Аналізуючи ризики цієї операції, варто підкреслити, що наразі перемир'я формально діє вздовж усієї течії Дніпра в межах Херсонської області. Проте логістика евакуації цивільних надзвичайно складна: автомобільного сполучення немає, Антонівський міст непридатний для проїзду, пересуватися можна лише пішохідними стежками.
Існує серйозний ризик, що під виглядом «евакуації» окупаційні сили вивозитимуть людей не на підконтрольну Україні територію, а в напрямку окупованого Криму та Російської Федерації.
Окупанти можуть використати паузу в бойових діях, щоб відновити свої артилерійські та ударні системи, націлені на обстріли Херсона. Крім того, існує загроза провокацій, захоплення цивільних у заручники та мінування підходів.
Населення самих Олешок і навколишніх громад оцінюють у 2 000-6 000 осіб, більшість із яких через нестерпні умови життя перебралася до сусідніх сіл. Багато з них не здатні самостійно подолати важкий шлях евакуації.
Залучення непрофільних журналістів або іноземних учасників без належної технічної підготовки до контролю за перемир'ям може призвести до маніпуляцій і дезінформації, тим паче що росіяни вже порушили домовленості, обстрілявши Херсон одразу після оголошення перемир'я.
Внутрішньополітична криза в США, розслідування щодо оточення Трампа та комерційні інтереси Росії
З огляду на збіг виборчих процесів і подій у США (зокрема після 3 листопада) дедалі гостріше постає питання юридичної та політичної відповідальності осіб з оточення Дональда Трампа, насамперед Ілона Маска і Піта Гегсета.
Очікується, що чинний Конгрес США розпочне слухання та офіційні розслідування дій оточення Трампа ще до 3 січня. За заявами конгресменів Фіцпатріка і Блюменталя, відповідні повістки та запити на свідчення в комітетах Палати представників і Сенату вже підготовлено.
Свідчення технічних операторів перед Конгресом можуть пролити світло на прямі вказівки Дональда Трампа щодо припинення передачі розвідданих Україні; Ілона Маска і керівництва SpaceX щодо обмеження системи Starlink; а також Піта Гегсета щодо обмежень програми Starshield.
Медіа (зокрема Financial Times) документують контакти Дональда Трампа-молодшого з російським функціонером Умаром Кремльовим. Крім того, викрито фінансову схему довкола комплексу Polar на Алясці (для зрідження газу), куди російська компанія «Новатек» вклала 25 млрд доларів на передачу об'єктів, фактично вивівши підприємство з-під санкцій і забезпечивши пільгові фінансові вигоди найближчому колу Трампа.
Висновок
Єдиний вихід, щоб зламати нинішній негативний сценарій і відновити світовий порядок, - повна консолідація колективного Заходу, посилення військового та фінансового тиску на Російську Федерацію і безкомпромісне залучення Європи як офіційної сторони переговорного процесу. Україна має стояти на своїй вимозі: або Європейський Союз сідає за стіл переговорів поруч із Києвом, або будь-який непродуктивний і маніпулятивний обмін з Москвою треба повністю припинити.