Unis pour 
Ми провели наш перший концерт на підтримку України на самому початку війни, 22 березня 2022 року. У тому театрі були біженці, які прибули того ж ранку з Польщі. Нас ніколи не було так багато, як цього вечора 17 січня — це ще один доказ сили тих, хто бореться за свободу, право та справедливість.
Це доказ того, що ми не забуваємо про війну; доказ того, що наша підтримка ніколи не була такою міцною; доказ того, що демократії вміють бути сильними та рішучими, коли це необхідно.
Ця війна — це не лише війна України проти російського загарбника, це війна добра проти зла. Звісно, добра, яке завжди можна вдосконалювати, адже наші демократії крихкі та недосконалі, але проти абсолютного зла, як у найгірші часи нацистської епохи. Злочинець Путін, очолюючи державу, що пропагує тероризм, думав покінчити з Україною за кілька днів.
Майже 11 місяців по тому, змінивши військове керівництво та стратегії, він явно провалив усі свої початкові цілі, про які стало відомо згодом.
Тому у патетичній втечі вперед він більше не вагається відкрито та щоденно атакувати цивільну та енергетичну інфраструктуру, свідомо спричиняючи загибель сотень мирних жителів. За це злочинці з Кремля також мають постати перед судом. Тепер, коли наближається можлива перемога, необхідно посилити допомогу — ВСЮ допомогу — і вести боротьбу на всіх фронтах. Є військовий фронт, економічний, гуманітарний, фронт відбудови, і не слід забувати про юридичний фронт.
Західні санкції ефективні, надзвичайно ефективні, доказом чого є завзяття, з яким російські поплічники у Франції їх критикують. За винятком тих, хто близький до Росії, західні країни, і, можливо, навіть Франція зокрема, були особливо наївними та стали жертвами російської пропаганди. Тепер ми маємо цьому підтвердження.
Російське керівництво має знати, що воно закінчить свій шлях у суді, оскільки воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид відбуваються повсюдно. Кажуть, що правосуддя повільне, але воно прийде, як прийшов Нюрнберзький трибунал. До речі, страх перед цим трибуналом змусив багатьох німецьких високопосадовців шукати миру, так само як страх перед судом може демотивувати певні ланки російського репресивного апарату. Діти — це наша справа сьогодні.
Від початку агресії Росії Путіна проти України десятки тисяч дітей, а то й сотні тисяч, були відірвані від рідної землі, від своїх родин, від своїх батьків, щоб бути депортованими вглиб Росії.
Депортація українських дітей — це зброя масової «русифікації» Кремля, як сказала сама жахлива комісарка Львова-Бєлова, говорячи про перших депортованих: «ми займалися ювелірною роботою, тепер треба переходити до промислової фази». Депортація українських дітей — це зброя масової русифікації Кремля, як влучно написав Фаб’єн Маненью.
Російські родини мають знати, що, викрадаючи українських дітей, вони стають співучасниками злочину проти людяності, і що одного дня, нехай навіть далекого, їм доведеться відповідати за ці воєнні злочини.
Вальтер Батлер,
Президент Асоціації «Разом за Україну» (Unis pour l`Ukraine),
гуманітарний меценат