Російські мережі впливу у Франції

Автори: Олександра Ковалик та Артур Колдомасов

Джерело: Detector Media

Децентралізована, але злагоджена екосистема

З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року Франція стала особливо вразливим полем для кремлівських наративів. Ця проникність є результатом не централізованої кампанії, а гетерогенної екосистеми, де сходяться актори з середовища крайніх правих, крайніх лівих, сувереністів, конспірологів та бізнес-кіл. Їхньою спільною рисою є опозиція до НАТО, скептицизм щодо європейських санкцій та релятивізація або навіть виправдання російської агресії проти України. Це середовище вміло експлуатує французькі традиції медійного плюралізму, свободи слова та політичного протесту для нормалізації дискурсів, що відповідають геополітичним інтересам Москви.

Цей феномен виник не у 2022 році. Він спирається на мережі, що розбудовувалися понад десятиліття, зокрема після незаконної анексії Криму у 2014 році. Проте інтенсивність та видимість цієї діяльності зросли з початком тотальної війни, зокрема через публічні акції, такі як «Безсмертний полк», організовані одночасно у кількох французьких містах у травні минулого року. Ці зібрання, представлені як вшанування радянської перемоги 1945 року, насправді слугують точками згуртування для мережі організацій та діячів, які активно поширюють російську пропаганду під виглядом культурних, гуманітарних або історичних ініціатив.

«Безсмертний полк» — символічна точка входу до ширшої системи

8 травня 2025 року в Парижі відбулися два паралельні заходи «Безсмертного полку», що виявило внутрішнє суперництво в прокремлівській діаспорі. Один із них очолив посол Росії Олексій Мєшков у супроводі військових, культурних та релігійних представників, що підтверджує пряму залученість російської держави. Одночасно акції пройшли в Монпельє, Ліоні, Клермон-Феррані, Безьє та Страсбурзі. У Монпельє близько 200 учасників пройшли маршем із георгіївськими стрічками, російськими прапорами, а також символікою проросійських збройних угруповань, що діють на сході України, за присутності генерального консула Станіслава Оранського. Захід відбувся попри попередження та контрпротести проукраїнських колективів, що ілюструє юридичну свободу, яка надається публічним зібранням, навіть якщо вони сприяють поширенню мілітаристських наративів.

Картографія ключових гравців — асоціації, медіа та публічні особи

Організація цих акцій тримається на густій мережі проросійських французьких асоціацій, серед яких центральну роль відіграють «Російська дружба з народами колишнього СРСР» та «Франція-Росія Конвергенція». Ці структури офіційно позиціонують себе як провідники франко-російської дружби, але насправді транслюють наративи, що виправдовують російську агресію, заперечують воєнні злочини та просувають євроскептичну й антинатовську риторику. Активна присутність у соціальних мережах дозволяє їм ретранслювати французькою мовою тези Кремля, часто замасковані під заклики до миру чи діалогу, приховуючи свою справжню функцію ідеологічного передавального механізму.

Асоціація «SOS Donbass», заснована Анною Новіковою — заарештованою у Франції в листопаді 2025 року за звинуваченням у шпигунстві на користь Росії — видає себе за гуманітарну організацію, водночас виступаючи проти військової допомоги Україні та заявляючи про доставку допомоги на окуповані території. Українська влада та громадські організації фіксували спроби обходу санкцій, а також зв’язки з мережами олігархів, які перебувають під міжнародними санкціями.

Асоціація «Козаки Франції» під керівництвом Геннадія Шмирьова підтримує задокументовані стосунки з посольством Росії та поширює риторику, що героїзує російський мілітаризм. Активний з 2014 року, Шмирьов перебуває під санкціями України за свою діяльність.

На національному рівні координація діаспори зосереджена навколо «Форуму російських співвітчизників у Франції», координаційну раду якого очолює Георгій Шепелєв. Представлений як історик, він регулярно виступає в російських державних медіа та поширює контент, що заперечує суверенітет України. Він також є одним із позивачів у серії судових позовів про наклеп проти французьких дослідників та журналістів, які вивчають вплив Кремля; ця стратегія аналізується як спроба судового залякування.

Політичний вимір — від радикалів до політичного мейнстриму

На партійному рівні Solidarité & Progrès, маргінальне об'єднання під керівництвом Жака Шемінада, захищає лінію, відкрито узгоджену з російськими наративами, закликаючи до розпуску НАТО та швидкої нормалізації відносин із Москвою. Хоча їхня електоральна вага обмежена, їхній дискурс точно відтворює інтерпретаційні рамки Кремля.

На лівому фланзі участь депутатки від LFI Софії Чикіру в заході «Безсмертного полку» викликала запитання щодо проникності певних сегментів антинатовських дискусій для російських наративів. Жан-Люк Меланшон, засудивши вторгнення у 2022 році, поступово змістив акцент на відповідальність НАТО, що принесло йому критику за поблажливість.

На правому фланзі євродепутат Тьєррі Маріані виступає центральною фігурою зближення з Москвою. Як колишній президент «Франко-російського діалогу», він множив ініціативи та участь у форумах, пов'язаних із Кремлем, навіть після 2022 року. Кілька членів цієї мережі виступали «спостерігачами» на виборах, організованих Росією на окупованих українських територіях, надаючи символічну легітимність процесам, не визнаним міжнародною спільнотою.

Спротив та асиметрія — відповідь громадянського суспільства

Спротив цьому впливу чинить переважно українська громада та союзні французькі активісти, які організовують контрпротести та акції з інформування громадськості, попри залякування, вибіркове ставлення правоохоронців та особисті погрози. Ця динаміка виявляє асиметрію в тому, як свобода зібрань та слова реалізується на практиці.

Висновок — виклик для інформаційної безпеки Франції

Загалом, французький кейс демонструє, як Росія експлуатує демократичні норми, медійний плюралізм та правовий захист для підтримки довготривалої екосистеми впливу. Це середовище розмиває межу між легітимним політичним вираженням поглядів та координованим іноземним впливом, нормалізує російські наративи крізь ідеологічні розбіжності та створює постійний виклик політичній та інформаційній безпеці Франції.

В умовах цього складного середовища ефективна відповідь потребуватиме не лише підвищеної пильності з боку інституцій безпеки та розвідки, а й зміцнення медіаграмотності французької громадськості, кращої журналістської контекстуалізації прокремлівських наративів та посиленої інституційної підтримки громад і дослідників, які документують діяльність цих мереж впливу та чинять їм опір.