Unis pour 
Варшавський безпековий форум, що відбувся 12–13 жовтня, традиційно підтвердив свій статус одного з найвпливовіших міжнародних майданчиків європейського континенту, заслужено посідаючи третє місце за масштабом та значенням поруч із Мюнхенською конференцією та заходами Chatham House. Цьогорічний захід зібрав понад 1500 учасників, які представляли не лише європейські країни, а й регіони Латинської Америки, Азії та Африки. Склад делегацій був надзвичайно представницьким: діючі та колишні глави держав, міністри оборони та закордонних справ, вище військове командування НАТО й багатьох окремих країн, провідні аналітики, політики, народні депутати та правозахисники.
Головною рисою форуму з моменту його заснування залишається принцип чесності та абсолютної відкритості у спілкуванні. Учасники заздалегідь домовляються говорити від душі, не стримувати емоцій та не рефлексувати на гострі чи міцні висловлювання, що створює атмосферу справжнього ділового довір’я.
«Разом стоїмо» (United We Stand)
Офіційним гаслом форуму виступає заклик «Разом стоїмо» (United We Stand), що підкреслює солідарність у нинішній складній геополітичній ситуації. Традиційно форум має офіційних партнерів, які формують власну програму та майданчики; цього року головним гостем і партнером заходу стала Норвегія.
Усі ключові безпекові саміти подібного рівня — чи то в Мюнхені, Ризі, чи Лондонському Chatham House — мають високі стандарти підготовки та надають учасникам обов'язкову глибоку аналітику. Центральними темами для обговорення у Варшаві цього року стали:
Стратегія розбудови реальних оборонних спроможностей європейських армій;
Боротьба з гібридними та кіберзагрозами Кремля;
Закриття лазівок у санкційних режимах, які використовуються для підтримки російського воєнно-промислового комплексу;
Довгострокова підтримка України на шляху до перемоги.
Характерно, що формулювання «перемога України» залишається незмінним і ключовим на цьому безпековому майданчику.
Перший день саміту та фактор політики США
Порядок денний першого дня (12 жовтня) значною мірою визначався резонансом навколо дій та висловлювань президента США Дональда Трампа, зокрема його ініціатив щодо так званого «енергетичного перемир'я» за спрощеним принципом «сонце, зупинись раз-два». Подібні риторичні твіти та публічні позиції Трампа (як-от його реакція на запитання ЗМІ: «Звідки ви взяли, що всі дадуть відповідь? Так це ж я сказав!») викликали здивування та прагматичну оцінку експертів. Ставало зрозуміло, що європейській спільноті час припинити кепкування й усвідомити реалії політики США, оскільки світ вже давно змінився.
Незважаючи на те, що саміт ішов за графіком, теми політичних заяв Трампа активно обговорювалися в кулуарах. Учасники та аналітики описували ставлення до подібної риторики через образ метафоричного сільського опудала в старому піджаку та з бляшанками, яке стоїть посеред дороги, торохтить, але його вже не бояться ні птахи, ні миші, а перехожі лише дивуються, навіщо його взагалі ставлять. Попри це, перший день запам'ятався виступами трьох найсильніших доповідачів, які заклали фундамент усього саміту.
Ключові виступи, що сформували зміст форуму
Володимир Зеленський: відповідь на пропозиції Трампа
Онлайн-виступ Президента України Володимира Зеленського став однією з центральних подій форуму. ЗМІ сприйняли його промову як комплексну відповідь на пропозиції Трампа та демонстрацію реальних результатів України у протиповітряній і кіберсфері.
Виступ містив кілька принципових тез та зауважень:
Ставлення до «енергетичного перемир'я»: Україна офіційно готова підтримувати безпекові ініціативи, але залишається серйозним та прагматичним суб’єктом.
Показово, що поки Київ серйозно розглядає мирні ініціативи, Росія прямо порушує їх, здійснюючи масовані атаки дронами-камікадзе («шахедами») по українських заводах та автозаправних станціях. Володимир Зеленський тричі повторив у своїй промові, що ці нічні обстріли є «прямою відповіддю Путіна Трампу». Наступного дня, коли журналісти запитували Трампа про ці порушення РФ, той або уникав відповіді, або агресивно перекладав провину, стверджуючи, що «Зеленський теж порушує» і «Путін дуже хоче угоду», що лише демонструвало кутовий стан американського політика.
Удари по дата-центрах «Яндекса»: Президент України оприлюднив деталі ракетно-кібернетичних ударів по дата-центрах російського IT-гіганта «Яндекс». Це призвело до виведення з ладу тисяч російських ботів, які генерували дезінформацію в європейському сегменті мережі. Хоча загальне зменшення бот-активності оцінюється приблизно у 0,4%, це позначилося на інформаційному просторі Європи, підтвердивши масштаб системної роботи ворожих ботоферм, які паскудять життя європейцям та провокують дестабілізацію (зокрема під час подій «кривавої п'ятниці» у Польщі чи учнівських бунтів у Франції).
Іронія щодо кремлівського керівництва: Зеленський із тонким глузуванням зауважив, що на певному етапі стало зрозуміло: «Путін зовсім не читає соціальних мереж і не знає, що Трамп уже роздає вказівки в соцмережах». Також було наголошено, що припинення вогню не вирішується дописами в Truth Social, бо це аферизм, а не серйозна політика.
Головний висновок: Виступ Зеленського мав виразний мобілізуючий характер для всієї Європи. Кремлівський фюрер готується до тривалої війни і випромінює зло, тому європейцям не можна розслаблятися, а слід активно готуватися до складного майбутнього.
Дональд Туск: Людяність та відсутність ілюзій
Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск, маючи багатий досвід керівництва урядом та європейськими інституціями, виголосив 13-хвилинну безкомпромісну та глибоко людяну промову, що ідеально відповідала гаслу «Разом стоїмо»:
Туск поділився враженнями від своєї 6-годинної поїздки селами та містечками України на зустріч лідерів Карпатського регіону (Вісімки). Він розповів про численні бігборди із фотографіями молодих хлопців і дівчат, які віддали життя за свою батьківщину, і підкреслив: «Я кажу це вам не для того, щоб ви плакали. Я хочу, щоб ви зрозуміли: український народ бореться за свою незалежність. Українці борються, щоб вижити, а Путін воює для того, щоб царствувати. Поміняти ці дві функції неможливо».
Туск різко засудив спроби деяких європейських кіл ділити провину між агресором і жертвою: «Ніхто і ніколи не зніме відповідальність з Путіна і Москви за цю агресію. Жодного відношення до цієї агресії Україна не має».
Стратегічною метою Росії є не лише захоплення територій чи знищення українського етносу, а повний демонтаж поточної системи безпеки Європи та повернення геополітичного порядку до стану 1989 року.
Заяви про спроби Трампа виторгувати мир через нафтові оборудки («дві бочки керосину чи солярки») Туск назвав безголовістю та мародерством. Потрібно остаточно позбутися ілюзій щодо простих компромісів, адже Москва воюватиме доти, доки не зазнає повноцінної поразки.
Генерал Алексус Гринкевич: Доктринальна реформа НАТО «Теорія перемоги»
Доктринальна реформа НАТО, представлена чотиризірковим генералом Алексусом Гринкевичем під час Варшавського безпекового форуму під назвою «Теорія перемоги» (Theory of Victory), ознаменувала стратегічний переломний момент у політиці Північноатлантичного альянсу.
Зміна базової парадигми: від пасивного стримування до спроможності перемагати
Десятиліттями основною доктриною НАТО було стримування (deterrence) — тобто створення умов, за яких потенційний агресор вважатиме ризики нападу на країну-члена Альянсу занадто високими.
Що змінилося:
Нова доктрина фіксує перехід від оборонно-пасивної позиції до розбудови реальних військових спроможностей перемогти у повномасштабній війні проти такого супротивника, як Російська Федерація. Альянс відходить від логіки «просто не програти» до концепції гарантованого знищення воєнного потенціалу агресора у разі прямого зіткнення.
Тривимірна структура доктрини: «Block, Blend, Break» («Заблокувати, Послабити, Зламати»)
Стратегія спирається на три взаємопов'язані етапи та операційні цілі:
Block (Заблокувати): Зупинка будь-якого подальшого геополітичного та військового просування супротивника, блокування його гібридних і кінетичних загроз на кордонах Альянсу, а також повне перекриття лазівок для обходу санкцій, що живлять його воєнно-промисловий комплекс.
Blend (Послабити / Інтегрувати зусилля): Максимальна синергія військових, економічних, технологічних та інформаційних ресурсів країн-членів НАТО та партнерів. На цьому етапі відбувається виснаження ресурсів агресора, руйнування його ланцюгів постачання та зниження технологічної переваги в ключових сферах (зокрема в кіберпросторі й асиметричних війнах).
Break (Зламати): Демонтаж наступального потенціалу супротивника та руйнування його здатності вести агресивну війну в майбутньому. Це передбачає не просто відбиття атаки, а знищення військової машини агресора до стану, коли вона втрачає будь-яку здатність становити загрозу європейській безпеці.
Часовий горизонт та дедлайн (2029 рік)
Особливістю «Теорії перемоги» є чітка часова прив'язка. Генерал Гринкевич окреслив 2029 рік як кінцевий дедлайн повного завершення розробки, адаптації та практичного втілення цієї доктрини «під ключ». До цього часу всі національні армії країн-членів НАТО мають синхронізувати свої плани оборони, логістику та озброєння під нові стандарти реального ведення повномасштабної війни, а не локальних чи гібридних конфліктів.
Контекст та значення реформи
Презентація цієї доктрини у Варшаві не була випадковою. На тлі того, що європейські еліти тривалий час продовжували жити за «штатними правилами мирного часу» (як зазначав Гаррі Каспаров), а політика США стикалася з непередбачуваними коливаннями, НАТО вирішило продемонструвати внутрішню інституційну готовність.
«Теорія перемоги» фактично є сигналом для Кремля про те, що Альянс більше не обмежуватиметься глибокою занепокоєністю чи запізнілою реакцією, а формує довгостроковий інструментарій примусу до миру через силу.
Гаррі Каспаров: Гостра критика пасивності та «штатного режиму» Заходу
13-й чемпіон світу з шахів, який утримував звання чемпіона світу 15 років поспіль з 1985 по 2000 рік та опозиційний діяч Гаррі Каспаров переніс безкомпромісну риторику Форуму «вільної Росії» на майданчик Варшавського безпекового саміту, виголосивши один із найгостріших виступів. Він зазначив зокрема про системний параліч Західних безпекових інституцій, паралізованих страхом. На його думку ці інституції перебувають у глибокій кризі, адже дозволили Путіну грати на випередження. Маючи величезну економічну та військову перевагу, Захід програє ментально, бо боїться власної сили і піддається ядерному шантажу Кремля.
На його думку будь-які спроби змусити Україну до капітуляції чи компромісів не зупинять війну, а нададуть агресору передишку та підтвердять ефективність його шантажу. У такому разі наступними жертвами будуть країни Балтії та Польща, адже диктаторів зупиняють лише силою.
«Штатний режим» Європи: Каспаров жорстко докорив європейським суспільствам та елітам за те, що вони на п'ятому році великої війни продовжують жити за правилами мирного часу та сподіваються, що гроза мине. Він наголосив: «Якщо Україна не вистоїть, європейцям доведеться платити за безпеку вже не грошима, а кров'ю власних солдатів».
Загальні підсумки та значення форуму
Виступи Зеленського, Туска та Каспарова надали дискусіям надзвичайно високого емоційного та інтелектуального темпераменту, задавши тон усім подальшим панельним зустрічам та кулуарним обговоренням.
Варшавський безпековий форум 2026 року став найсильнішим безпековим заходом року завдяки повній відсутності дипломатичного реверансу, максимальній відвертості та публічному висвітленню стратегічних документів НАТО. Саміт продемонстрував, що європейська спільнота починає позбуватися ілюзій та усвідомлює: єдиним шляхом до гарантування безпеки є системна розбудова військових спроможностей та безкомпромісна підтримка України до її повної перемоги.