Підсумки 37-го «Рамштайну»: як Європа та Україна дають системну відповідь на зимовий терор Кремля та диктат Вашингтона.

Захід не втомився і не збирається згортати підтримку України Поки увага світової спільноти прикута до дипломатичних зустрічей у Китаї, спершу в Манілі, а тепер у Шеньчжені, відбулися події, які вимагають особливого аналізу. Передусім ідеться про 37-ме засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн», що відбулося у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі.

Поділитися

Кардинальна зміна поведінки європейців у відносинах зі Сполученими Штатами Америки.

Важливість цієї зустрічі важко переоцінити: чимало скептиків давно прогнозували занепад цього формату та його безрезультатність. Натомість вечірнє зібрання 17 листопада засвідчило не лише непохитну підтримку України, а й кардинальну зміну поведінки європейців у відносинах зі Сполученими Штатами Америки. Під час засідання розгорнулися гострі дискусії між представниками Європи та американською делегацією, яку очолював заступник міністра оборони США з питань політики Елбрідж Колбі.

Мабуть, уперше за 13 років війни Україна в інформаційному полі поклала на лопатки не лише адміністрацію США на чолі з Трампом, а й усю російську пропагандистську машину. Узгодженість та гармонія дій з українського боку продемонстрували, як саме слід вибудовувати систему протидії в інформаційній війні проти такого ворога, як Російська Федерація.

У той час як світ стежив за самітом у Китаї, 37-й «Рамштайн» у Брюсселі дав жорстку й системну відповідь на зимовий терор, який Москва готує проти України та її громадян. Союзники зосередилися на двох ключових завданнях:

  • Закриття українського неба перед загрозою масованих атак на енергетичну інфраструктуру;

  • Перехід до масштабного спільного виробництва зброї, де партнери виступають не в ролі «донорів і прохачів», а як рівноправні учасники оборонної кооперації перед лицем спільної загрози, якій можна протиставити лише реальну силу : боєздатну армію та потужний оборонно-промисловий комплекс.

Склад учасників та дебют нового міністра оборони України

37-ме засідання відбулося у змішаному форматі: частина делегацій прибула до Брюсселя особисто, решта долучилися онлайн. Загалом у роботі взяли участь 50 представників із 51 країни, зокрема й Президент України Володимир Зеленський у режимі відеозв'язку.

Очно зустріч очолили лідери нинішньої роботи «Рамштайну» — Велика Британія та Німеччина в особі міністра оборони Великої Британії Веса Стрітінга (який раніше обіймав посаду міністра охорони здоров'я) та міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса. Саме вони модерували дискусію та відповідали на більшість проблемних питань.

Особливу увагу привернула перша участь у «Рамштайні» нового міністра оборони України Євгена Хмари, для якого це був дебютний закордонний візит на посаді. Медіа та учасники зустрічі відзначили його щирість, вміння вести прямий діалог, глибоке розуміння ситуації, а також його бойовий та управлінський досвід. Попри небагатослівність, усі підкреслили високу діловитість українського міністра. Тут варто віддати належне Борису Пісторіусу та Весу Стрітінгу, які максимально ефективно інтегрували очільника українського оборонного відомства в роботу формату.

Брюссель проти ілюзій «нової Ялти» в Шеньчжені

Невипадково засідання «Рамштайну» відбулося саме напередодні саміту в китайському Шеньчжені. Кремлівська верхівка та російська інформаційна машина намріяли собі там якусь нову «трійку» чи «Ялту». Проте якщо проаналізувати публікації провідних світових аналітичних центрів та медіа, слово «Ялта» на тлі новин про удари по Керченському мосту просто зникло з порядку денного. Усім очевидно, що в Шеньчжені опиняться одразу дві «кульгаві качки» — підстрелені й озлоблені: московський диктатор і «манхеттенський імператор».

На тлі ставок Кремля на холод і темряву результати «Рамштайну» разом з успішними ударами по Керченському мосту дали вичерпну відповідь щодо здатності України протистояти балістичним і дроновим загрозам в осінньо-зимовий та весняний періоди.

Виступаючи перед учасниками засідання онлайн, Президент України Володимир Зеленський окреслив головний пріоритет:

«Нашим головнм завданням є зробити так, щоб росіяни не могли зламати українське небо, не могли атакувати нашу енергетику чи лінію фронту з повітря».

Своєю чергою міністр оборони України Євген Хмара акцентував на якісній зміні ролі України у відносинах із західними партнерами:

«Україна вже довела, що здатна виробляти високоефективну зброю швидше і дешевше за багатьох у світі. Наше завдання на цьому "Рамштайні" — масштабувати спільні оборонні підприємства з партнерами, щоб кожен вкладений євро союзників працював на безпеку всієї Європи».

Конкретні пакети допомоги та спільні оборонні проєкти

Головуючі країни задали тон конкретними зобов'язаннями:

  • Велика Британія оголосила про внесок обсягом 240 млн фунтів стерлінгів, що забезпечить постачання 1000 ракет для систем протиповітряної та протиракетної оборони, перші партії яких надійдуть на початку грудня. Міністр оборони Вес Стрітінг заявив без зайвих розлогих міркувань:

«Попереду нас чекає надзвичайно жорстка зима, оскільки Путін продовжує атакувати цивільних та енергетичну мережу України. Наша мета на цьому зібранні — перетворити слова солідарності на реальну бойову спроможність у руках українських воїнів».

  • Німеччина виділяє 300 млн євро. Борис Пісторіус анонсував постачання зенітних ракет PAC-2 та PAC-3 для систем Patriot і виступив із жорсткою заявою на адресу Кремля:

«Путін знову намагається використати холод і темряву як зброю проти мирного населення України. Наша відповідь однозначна: ми закриємо українське небо від ворожих ударів».

  • Норвегія дотримується аналогічної лінії підтримки захисту цивільного населення.

  • Польща, попри всі складнощі двосторонніх відносин, також долучилася: польський міністр оголосив про внесок у 50 млн (євро/доларів) на засоби ППО та боєприпаси для винищувачів F-16.

Паралельно з прямими поставками озброєнь у Брюсселі було підписано низку контрактів та меморандумів про спільне виробництво. Союзники усвідомлюють нагальну загрозу й переходять від простої купівлі-продажу до серійного випуску зброї:

  • Україна та Фінляндія підписали меморандум про спільне виробництво озброєнь та обмін технологіями — йдеться про системи ППО/ПРО, ударну безпілотну авіацію та боєприпаси, де українські технологічні розробки поєднуються з промисловими потужностями Фінляндії.

  • Україна, Велика Британія та Швеція уклали тристоронню домовленість щодо озброєння для винищувачів Gripen, які надходитимуть до України. Це принципово важливий сигнал для посилення української авіації, тим паче що питання підготовки українських пілотів — яке раніше подавалося як процес на довгі роки — нині вирішується в робочому режимі без зайвого інформаційного галасу.

Головний підсумок цих рішень — зміна статусу України. Захід більше не сприймає Київ лише як отримувача допомоги. Вес Стрітінг прямо закликав союзників переймати український досвід:

«Ми повинні не лише давати зброю Україні, а й вчитися в неї. Темпи, з якими українські ВПК та інженери створюють нові технології на полі бою, безпрецедентні. Нам необхідно швидше складати спільні проєкти і негайно випускати крайньо необхідні для нас і для України боєприпаси та види озброєнь».

Дискусія між США та Європою: критика Елбріджа Колбі та відповідь Пісторіуса

Дисонансом на засіданні пролунав виступ заступника міністра оборони США з питань політики Елбріджа Колбі, який розкритикував українські далекобійні удари вглиб території РФ, зокрема по логістичних центрах Wildberries. Загальновідомо, що через інфраструктуру Wildberries росіяни налагодили постачання компонентів для виробництва вибухівки та безпілотників, про що свідчила потужна детонація після влучань. Проте Колбі назвав ці удари помилковими:

«Такі удари не досягають мети, а лише поширюють страждання росіян і провокують більшу ескалацію з боку Москви. Тому союзники мають зосередитися на зміцненні лінії фронту та розробці спроможностей для ударів в оперативну глибину, а не на глибоких ударах по незрозумілих об'єктах».

Відповідь міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса була миттєвою. Він назвав американську критику нерозумною і наголосив, що на тлі російського терору проти мирних українців удари ЗСУ по промислових і логістичних об'єктах агресора є не просто легітимними, а й обов'язковими.

Цю полеміку миттєво підхопили Reuters, Deutsche Welle та інші світові агентства, вказавши на показовий зсув: європейці дедалі чіткіше усвідомлюють політику Вашингтона і навряд чи надалі беззастережно прийматимуть диктат США в питаннях військової тактики та оборонної стратегії.

Оглядачі звернули увагу, що поки Лондон і Берлін головували на засіданні, американська делегація трималася осторонь — здебільшого критикувала або вела виключно двосторонні розмови з українцями. Вашингтон активно просував концепцію «НАТО 3.0», закликаючи Європу перебрати на себе основну фінансову та промислову відповідальність за оборону України та власну безпеку. Із дискусії між Пісторіусом і Колбі стало очевидно, що США не планують надавати нову масштабну допомогу Україні, а отже, моральне право Вашингтона повчати Європу чи Київ викликає дедалі більше запитань.

Водночас емоційно реагувати на такі заяви не варто, має діяти принцип «собаки гавкають, а караван іде». Якщо уважно вслухатися в тези Колбі, у них легко впізнати риторику Дональда Трампа: саме заступник міністра з питань політики нерідко генерує ідеї, які згодом озвучує президент США. З одного боку, це потребує системної аргументованої роботи з американськими посадовцями. З іншого, варто визнати раціональне зерно у працях Колбі 2010–2020-х років щодо модернізації євроатлантичної безпеки: нинішня криза у відносинах між Вашингтоном і Брюсселем вимагає від європейського крила Альянсу сміливих рішень і перебирання командування силами НАТО на себе, замість марних сподівань на зміну курсу Трампа.

Оцінка провалу РФ у 2026 році та стратегічні висновки

Учасники «Рамштайну» одностайно констатували, що 2026 рік став роком провалу російської тактики та стратегії у війні проти України. На засіданні було представлено детальну структуру втрат РФ (зокрема близько 50 тисяч військових лише за жовтень), яка доводить: із погляду здорового глузду жодна інша держава не продовжувала б кидати армію в таку м'ясорубку. Президент Володимир Зеленський підсумував це так:

«Якщо вимірювати це життями російських солдатів на кожен метр просування, їхня війна просто не витримує жодної реальності. Але Путін продовжує випалювати свої війська, тому нам потрібна сила, щоб зупинити його».

До слова, у критичному виступі Елбріджа Колбі пролунала й слушна думка про необхідність посилення оборони на лінії фронту, не лише для її надійного утримання, а й для створення умов для повернення окупованих територій України. Втім, як військовий аналітик, а не тактик чи стратег, Колбі обмежився загальними тезами без практичних рекомендацій.

Натомість Лондон виніс Кремлю безжальний вердикт. Міністр оборони Великої Британії Вес Стрітінг прямо назвав 2026 рік провальним для Москви:

«Путін розраховував, що єдність Заходу трісне, але натомість його власна економіка тріщить під тиском війни, а російські солдати гинуть без жодних стратегічних здобутків. Українці є першою лінією оборони для всієї Європи та НАТО».

Німеччина та Велика Британія демонструють глибоке розуміння своєї ролі, і головне завдання тепер - поширити цю рішучість на всіх учасників клубу «Рамштайн», ЄС та НАТО.

Узагальнюючи підсумки 37-го «Рамштайну», можна сформулювати головний висновок: Захід не втомився і не збирається згортати підтримку України, всупереч політичним іграм довкола переговорів у Китаї чи сподіванням на тиск на московського диктатора. Європа чітко усвідомлює, що єдність з Україною є фундаментом безпеки всього континенту. Все інше є  або дипломатичною ширмою Вашингтона, або спробами Москви гратися в історичні паралелі з Ялтою.

У нинішніх реаліях усе визначає сила, тобто здатність України та Європи об'єднати свій оборонний потенціал навколо двох векторів:

  1. Насичення України тисячами систем ППО та ракет, щоб закрити небо і вистояти взимку.

  2. Формування спільного оборонно-промислового комплексу України та Європейського Союзу, здатного серійно виробляти весь спектр сучасних засобів ураження, спираючись на 13-річний бойовий досвід.

Керівництво оборонних відомств більшості європейських держав це чудово розуміє, багато спільних проєктів з українськими інженерами та підприємствами вже давно працюють. Тепер головне, щоб політичні рішення урядів не відставали від темпів війни, а всі оголошені зобов'язання були виконані вчасно. А фундаментом для рішучості та швидкості прийняття політичних рішень слугуватиме Дублінська «Декларація про ключові принципи європейської безпеки», підписана 12 листопада 2026 року в Дубліні.

Будьте в курсі подій

Підпишіться на нашу розсилку, щоб отримувати останні новини та оновлення.