Unis pour 
Еммануель МАКРОН
Пані та панове, дякую, що прийшли на цю прес-конференцію за підсумками саміту, який ми щойно провели в Парижі. Дійсно, на цьому третьому році агресивної війни Росії проти України ми явно перебуваємо на переломному етапі. Розпочалися переговори, я до цього ще повернуся. Вони є доречними. І я хочу відзначити як роль президента ТРАМПА, з яким я постійно контактував останніми тижнями, так і мужність президента ЗЕЛЕНСЬКОГО, з яким, як загальновідомо, ми також перебуваємо у тісному та постійному зв'язку.
Наша мета чітка – здобути мир. Для цього ми повинні поставити Україну в найкращу можливу позицію для переговорів і забезпечити, щоб мир, який буде досягнутий, був міцним і тривалим для українців та всіх європейців. У цьому полягав сенс сьогоднішньої зустрічі, яка є продовженням ініціативи, започаткованої в Парижі 17 лютого, і яка потім була продовжена на зустрічі, що відбулася в Лондоні кілька тижнів потому. Отже, сьогодні відбулася ця зустріч, на якій зібралися представники 31 країни, разом із Генеральним секретарем НАТО та інституціями Європейського Союзу. Ці 31 країна утворюють коаліцію дій задля міцного та тривалого миру. Спираючись на добровільність та мобілізацію кожного, ми спершу висловили спільне бачення ситуації.
По-перше, наше прагнення залишатися об'єднаними і, по суті, зробити все для того, щоб побудувати цей мир силою, якщо використати формулу, яку спочатку запропонував президент ТРАМП. По-друге, ми всі визнали той факт, що Україна кілька днів тому в Джидді мала мужність погодитися на безумовне 30-денне припинення вогню. І що з моменту цього рішення та українського оголошення не було жодної російської відповіді. Були висунуті нові умови для набагато частковіших та гіпотетичних припинень вогню. І водночас щодня удари стають все сильнішими, інтенсифікуються.
У цьому контексті ми прагнемо привітати американські мирні зусилля, продовжувати обмінюватися думками зі Сполученими Штатами Америки, щоб донести наше бачення та пріоритети, а також не пропускати жодних наративів чи неправди, які сьогодні просуває Росія, як це показали останні дні під час дискусій у Ер-Ріяді щодо Чорного моря, де Росія своїми виступами та комюніке фактично повністю переписала те, що відбувалося протягом останніх 3 років. Тим не менш, ми всі реалісти і робимо той самий висновок: є прагнення до миру, є дискусії. Чи є мирні переговори? Досить важко зробити висновок про наявність мирних переговорів, коли ці паралельні дискусії призвели до 3 окремих комюніке, які говорять 3 різні речі. Американо-українське комюніке, американо-російське комюніке та ще одне російське комюніке, відмінне від попереднього. Цей контекст створює багато невизначеності, і тому ми прагнемо мати дуже чітке повідомлення, що відповідає меті, яку я щойно окреслив.
Перше чітке повідомлення полягає в тому, що ми продовжимо підтримувати український народ та українську армію в короткостроковій перспективі. Це необхідно для того, щоб мати найкращі можливі умови для підготовки миру, і це необхідно для того, щоб уникнути того, що по суті є дуже чітким планом Росії останніх днів і тижнів: вдавати, що починає переговори, щоб деморалізувати супротивника, і водночас посилювати атаки, оскільки саме це зараз і відбувається.
У цьому відношенні пріоритети, визначені нашими українськими партнерами щодо артилерії, боєприпасів та протиповітряної оборони, призвели до мобілізації та оголошень сьогодні вранці кількома колегами, щоб також мобілізувати необхідне фінансування. Я хочу відзначити тут те, що Швеція, Норвегія, Німеччина та кілька інших країн оголосили останніми днями або сьогодні вранці про додаткові зусилля, до яких додаються 2 мільярди євро двосторонньої підтримки, про які ми вчора оголосили разом з президентом ЗЕЛЕНСЬКИМ, і що є ще одним новим пакетом допомоги від Франції для України та її армії.
Підтримка у сфері безпілотників, супутників, а також спільних виробництв в Україні була визначена одночасно з новими програмами підготовки українських збройних сил. Все це стало предметом обговорення, де панувала одностайність, і також були прийняті рішення прискорити виплату позик, що були узгоджені в рамках G7, відомої системи ERA, щоб дозволити Україні, зокрема, ще швидше фінансувати закупівлі артилерії, що є одним із її пріоритетів. Тож Європейська Комісія, і я дякую її Президентці, оголосила про це.
Щодо короткострокової підтримки України, ми також одностайно погодилися, що час для скасування будь-яких санкцій ще не настав, і не може бути політики скасування санкцій, доки мир не буде чітко встановлений. Тому ми маємо намір підтримувати економічний тиск, зокрема, на "тіньові флоти", а також на певні промислові потужності. Ми продовжимо мобілізуватися у цьому питанні.
Далі ми обговорили підготовку та моніторинг припинення вогню, що, по суті, є другим ключовим елементом після короткострокової підтримки української армії.
Щодо цього, як ви знаєте, ми готуємо – і це є самою суттю українсько-американської пропозиції – припинення вогню в повітрі, на морі та щодо цивільної інфраструктури.
У цьому відношенні важливо завершити розробку засобів моніторингу дотримання цього припинення вогню. Загалом, триває багато розрізнених дискусій щодо того, як далі відстежувати ситуацію після підписання миру. Чи слід покласти відповідальність на ОБСЄ, як це було між 2014 та 2022 роками? Чи має бути надано мандат Організації Об'єднаних Націй, щоб миротворчі сили контролювали лінію фронту, принаймні, між вільною Україною та окупованими територіями? Чи потрібна спеціальна система моніторингу? Все це надзвичайно важливі юридичні та технічні питання, через які ми вирішили доручити нашим міністрам закордонних справ протягом 3 тижнів розробити дуже конкретну пропозицію щодо моніторингу короткострокового та тривалого припинення вогню, інституційного та практичного моніторингу, яку потім можна буде обговорити з нашими американськими партнерами.
Далі постає питання так званих гарантій безпеки. Як після підписання миру переконатися, що Україна зможе залишатися вільною, стабільною і не зазнає нових російських агресій? У цьому відношенні ми всі поділяємо думку про те, що досі бракує ясності щодо умов підписання та характеру американських зобов'язань наступного дня. Тим не менш, ми узгодили, я б сказав, 3 напрямки роботи для підтримки цього тривалого та міцного миру після підписання мирної угоди.
Першим елементом безпеки українців та європейців є сильна, добре оснащена українська армія наступного дня. І щодо цього пункту панує одностайність серед усіх сьогоднішніх учасників. Саме тому, цілком конкретно, ми домовилися, що Прем'єр-міністр Великої Британії та я доручимо нашим начальникам штабів збройних сил, щоб французько-британська команда могла бути направлена найближчими днями в Україну і тісно співпрацювати з нашими українськими партнерами, які також погодилися на цей механізм, для підготовки, власне, у всіх сферах, формату майбутньої української армії. Які сухопутні війська, який морський потенціал, який повітряний потенціал, який формат, тобто з точки зору чисельності, кількості солдатів, яке оснащення для відповіді на можливу російську агресію та стримування Росії від такої агресії.
Це дозволить потім перейти до планування, яке допоможе уточнити внески кожної країни-члена нашої коаліції, щоб надати Україні бачення та мати тепер дуже чіткий план дій.
Другий елемент гарантій безпеки – це сили стримування (reassurance forces), які ми могли б розгорнути наступного дня в Україні. Ці сили стримування, що є предметом французько-британської пропозиції кількатижневої давнини, не призначені бути миротворчими силами. Я вчора відповів одному з ваших колег, щоб чітко прояснити цей момент. Вони не призначені бути силами, присутніми на лінії зіткнення. Вони не призначені бути силами, що замінюють українську армію. Але це були б сили кількох держав-членів, оскільки щодо цього пункту немає одностайності. Деякі держави не мають можливості це зробити, інші – політичного контексту, який би це дозволив, або угоди, але це були б сили, присутні в певних стратегічних місцях, попередньо визначених з українцями, які б засвідчували тривалу підтримку, заспокоєння з боку європейців та мали б стримуючий характер щодо потенційної російської агресії. Це буде опрацьовано нашими начальниками штабів у рамках місії, про яку я щойно згадав, що дозволить мати карту зазначених пунктів та угоду щодо формату цих сил заспокоєння. Дуже чітко встановлено, що ці сили стримування в жодному разі не можуть замінити або зменшити наші колективні зусилля на східному фланзі НАТО. Це було б на додаток, і до того ж за оперативним принципом, який іноді може нагадувати те, що ми робимо в деяких із цих країн.
Третій напрямок гарантій безпеки – це, очевидно, наша власна оборона. І я вважаю, що за столом панує одностайність щодо того, що європейці набагато об'єднаніші, ніж кілька тижнів тому, набагато сміливіші та рішучіші, і насамперед усі переконані, що, по суті, те, що сьогодні та в найближчі тижні вирішується в Україні, – це тривала безпека європейців. Тому, спираючись на це, ми також домовилися посилити нашу відповідь з точки зору архітектури безпеки для нашого континенту.
По-перше, визнаючи все, що було зроблено на рівні Європейського Союзу та кожної з держав-членів, тобто збільшити наші можливості, наші інвестиції в наші армії та сили для стримування, для підготовки тривалого миру на континенті, а також посилити координацію між нашими оборонними промисловостями та арміями для спільних дій.
І потім, ми також домовилися про спільну роботу для визначення вимог, які ми висуватимемо до Росії для зміцнення нашої колективної безпеки, яка погіршилася останніми роками, погіршилася, до речі, через рішення Сполучених Штатів Америки та Росії вийти, наприклад, з Договору про РСМД, але також погіршилася через розгортання ракетних можливостей або додаткових російських сил у Білорусі, щоб навести лише ще один приклад.
Ось основні висновки саміту, що щойно завершився. Він також завершився мандатом, який нам надали наші колеги. По суті, вони попросили нас, разом з Прем'єр-міністром СТАРМЕРОМ, спільно керувати цією коаліцією та разом координувати ініціативи та звіти, щоб зберегти наш імпульс. Отже, разом з Прем'єр-міністром СТАРМЕРОМ ми візьмемо на себе цю спільну відповідальність за керівництво цією коаліцією дій задля міцного та тривалого миру, що означає, що вже наступного тижня наші дипломатичні радники виступлять з кількома ініціативами та продовжать виконання прийнятих рішень, так само як і наші начальники штабів збройних сил, разом, щоб діяти на основі місії та мандатів, які я щойно вказав.
Тепер я відповім на ваші запитання.
Журналіст
Ви говорили про ці сили стримування. Мені здається, ви говорили про них в умовному способі. Чи можете ви сказати нам, що саме було вирішено сьогодні з цього питання? Чи було сьогодні ухвалено принцип відправки європейських сил заспокоєння або сил країн-членів НАТО чи союзників України? Чи буде, в будь-якому випадку, коли буде досягнуто мирної угоди, сила заспокоєння для України? Чи візьме Франція в цьому участь і яким чином? Чи було також вирішено щодо сухопутного компоненту цих сил, чи лише повітряного? Чи це ще підлягає обговоренню залежно від відповіді Росії? Дякую.
Еммануель МАКРОН
Сьогодні ці сили стримування є французько-британською пропозицією. Вона схвалена Великою Британією та Францією. Її бажає Україна. І вона також схвалена кількома державами-членами, які висловили бажання до неї приєднатися. Сьогодні вона не має одностайної підтримки, і це відомо. До речі, нам і не потрібна одностайність для цього. Отже, як ми будемо готувати справи? Через місію, доручену двом начальникам штабів збройних сил, британському та французькому. Вони створять команду, яка поїде та працюватиме з українською командою. Українці скажуть нам точно, де їхні потреби. Я обговорював це вчора з президентом ЗЕЛЕНСЬКИМ. Вони мають дуже чітке уявлення про потреби та критичні зони, де вони хочуть розгорнути ці сили стримування. Отже, саме ці обміни між військовими визначать місця, кількість сил, щоб це було переконливо, та можливості. На сьогодні нічого не виключено, і ми розглядаємо морський, повітряний та сухопутний компоненти.
Але ви добре зрозуміли, ми називаємо це силами заспокоєння, і вони не замінюють ні миротворчі сили на лінії зіткнення, ні українську армію, яку ми хочемо бачити міцною. Ці сили стримування будуть частиною пакету, який обговорюватиметься. І українська армія, і сили стримування – сьогодні Росія виступає проти них, оскільки Росія завжди говорила, що не хоче навіть української армії. Тож, запевняю вас, згоди Росії немає.
Також запевняю вас, що наше уявлення про міжнародне право полягає в тому, що не Росія буде вирішувати, що відбувається на українській території. Отже, це дійсно вирішено, і ми будемо рухатися вперед і працювати над цим. І тому, дійсно, буде сила заспокоєння з кількома європейськими країнами, які розгорнуться.
Журналіст
Доброго дня, пане Президенте, моє запитання: чи бажаєте ви, щоб Китай відігравав більш активну роль у майбутніх мирних переговорах та підтримці припинення вогню, а також у відбудові України після війни? І ще, міністр закордонних справ сьогодні розпочав свій візит до Китаю. Чи є питання України центральним пунктом цього візиту? І чого ви очікуєте від цього візиту, будь ласка? Дякую.
Еммануель МАКРОН
Дуже дякую. Я справді попросив міністра закордонних справ відвідати Китай, щоб обмінятися думками, по-перше, щодо численних двосторонніх питань, їх багато, та великих міжнародних питань. Україна є одним із пріоритетних питань серед цих великих міжнародних тем. І я зі свого боку бажаю, щоб Китай справді зміг відіграти активну роль. І враховуючи якість його діалогу з Росією, враховуючи мирну ініціативу, яку він висунув разом з Бразилією кілька міс