Unis pour 
Джерело: Офіс Президента України
Незамінна передумова: Гарантії безпеки
Угода про гарантії безпеки має бути обов'язково укладена до будь-якої угоди про припинення конфлікту. Ці гарантії дають відповідь на вирішальне питання: якою буде тривалість миру? І ми сподіваємося, що президент Трамп нас почує, ми сподіваємося, що Конгрес нас почує, і що американський народ нас почує; ми вдячні за всю отриману конкретну допомогу. Дякую вам!
Про провал превентивної дипломатії 2021-2022 років.
Ми робимо все можливе, абсолютно все, щоб покласти край цій війні. Ця війна може закінчитися, а безпека може бути гарантована. Ще до початку вторгнення ми говорили світові: «Будь ласка, дійте зараз, дійте превентивно, щоб запобігти вторгненню». Тоді я відправив нашого тогочасного головнокомандувача, генерала Залужного, на переговори з американською стороною, щоб пояснити, що потрібно Україні для захисту. Я попросив його сказати, що нам потрібні Javelin, Stinger і реальне озброєння, щоб зупинити російську армію, аби вони побачили, що ми не з порожніми руками; це було критично важливо. Але найбільш «практична» порада, яку генерал Міллі зміг дати Україні, була: «Копайте рови!». Ось таку відповідь мені переказав наш головнокомандувач. Просто уявіть: сотні тисяч російських солдатів на ваших кордонах, маса військової техніки, і все, що ви чуєте, це: «Копайте рови!».
Відповідно, якщо російські війська проникнуть — не дай Боже — наприклад, у Литву або в іншу країну східного флангу НАТО, що почують союзники? Чи почують вони, що допомога вже в дорозі? Я на це сподіваюся. Чи вони почують: «Копайте рови» або щось інше?
Ми повинні мати здатність давати рішучі відповіді на загрози. Ось чому ми говоримо про спільну європейську оборонну політику. Ось чому нам потрібна американська підтримка (backstop). Ось чому Європі потрібна Україна. Українська армія є найпотужнішою в Європі завдяки нашим героям. І просто безглуздо тримати цю армію поза межами НАТО. Але, принаймні, нехай це буде вашим рішенням, дорогі друзі, а не рішенням Путіна, я вас благаю.
Глибинні рушії сучасної політики
Сьогодні серед чинників, які найсильніше об'єднують Європу, є страх. Не страх того, що одного дня Україна приєднається до НАТО, а страх щодо того, чи існуватиме саме НАТО взагалі. Проте ми підтримуємо НАТО і сподіваємося, що Альянс зміцнюватиметься з кожним днем. Дай Боже! Наразі основна частина нашої співпраці з Європою та іншими партнерами по НАТО, а також співпраця всередині Альянсу — включно з історичним рішенням перейти на 5% ВВП на оборону — є відповіддю на цей страх. Я вважаю, що це виправлення помилок минулого та інвестиція в майбутнє, в безпеку; це гарантія того, що НАТО не просто інвестуватиме, а діятиме, якщо, не дай Боже, це колись стане необхідним.
Дедалі частіше колишні посадовці різних країн стверджують, що вони попереджали про цю війну і передбачали це вторгнення. Вони згадують свої слова і, в більшості випадків, значно прикрашають власну історичну роль. Але жоден із них не може сказати, що він конкретно зробив, щоб запобігти вторгненню. Усі ці розповіді означають лише одне: зняття з себе відповідальності.
Пастка фасадної дипломатії
Що бачила Росія у 2021 році? Путін сидів нарівні з президентом Сполучених Штатів у Женеві, і він відчув, що може перекроїти Європу і світ, як мінімум. Не було жодних санкцій проти Росії, жодного серйозного оборонного пакету, щоб показати, що ми можемо чинити опір Росії.
Подивіться тепер. Наш видатний атлет Владислав Гераскевич був дискваліфікований з Олімпійських ігор просто за те, що хотів одягнути шолом із зображеннями облич атлетів, убитих Росією у цій війні. Його дискваліфікували за сам лише намір.
Коли у 2021 році ми чітко бачили намір Путіна і просили про превентивні санкції, щоб зупинити вторгнення, нам відповідали, що спочатку має бути злочин, аби було покарання. Я пам'ятаю, Камала Гарріс це сказала. Але з Росією не можна залишати жодних лазівок, які росіяни могли б використати для розв'язання війни. Як кажуть у Росії: «Спочатку вв'яжемося в бій, а там подивимося». Саме так вони роблять усе, саме так вони починають війни і ведуть переговори: не для того, щоб закінчити війну, а щоб уникнути її завершення і просто виграти час.
Позиція сили як єдиний вихід
Сьогодні, коли люди озираються назад, на період перед російським вторгненням, що скажуть про теперішній момент через чотири роки? Чи шукатиме тоді хтось із можновладців цього світу способи уникнути відповідальності та виправдатися? Як було кілька варіантів перед вторгненням, так їх є кілька і сьогодні.
І коли ми кажемо, що Росія не повинна бути винагороджена за цю війну, ми кажемо те саме, що й перед вторгненням. Не можна давати Росії надію, що їй зійдуть з рук ці злочини. Кожен має відповідати за свої дії вже на етапі наміру — наміру вбивати і продовжувати агресію.
Згадайте, будь ласка, момент, коли росіяни почали ставитися до дипломатії найсерйозніше за ці чотири роки. Це сталося тоді, коли наші далекобійні удари по російських НПЗ почали приносити плоди, і коли всі почали говорити про «Томагавки». Це демонструє саме те, як потрібно поводитися з Росією.
І що насправді чує Росія? Росія чує силу. Чим ми сильніші, тим реальнішим стає мир.
Зараз багато часу приділяється переговорам. Ми справді, справді сподіваємося, що тристоронні зустрічі наступного тижня будуть серйозними, конкретними та корисними для всіх нас. Але, чесно кажучи, іноді складається враження, що сторони говорять про зовсім різні речі. Росіяни часто говорять про так званий «дух Анкориджа», і ми можемо лише здогадуватися, що вони насправді мають на увазі.
Американці часто повертаються до питання поступок, і надто часто ці поступки обговорюються лише в контексті України, а не Росії. Європа практично відсутня за столом переговорів. На мою думку, це велика помилка. І саме ми, українці, намагаємося повністю залучити Європу до процесу, щоб її інтереси та голос були враховані; це надзвичайно важливо. Україна продовжує повертатися до простої речі: мир може бути побудований лише на чітких гарантіях безпеки. Там, де немає чіткої системи безпеки, війна завжди повертається.
Україна зробить усе, абсолютно все, щоб ці переговори були успішними. Ми вклалися в цей процес і перебуваємо на постійному зв'язку зі Стівом Віткоффом, із Джаредом Кушнером, з усіма, кого призначив президент Трамп. Сьогодні ми зустрічаємося з державним секретарем Марко Рубіо. Україна хоче, щоб результатом усіх цих зусиль була реальна безпека і реальний мир. Не те, що вийшло в Женеві у 2021 році. І не те, на що росіяни сподіваються з цим славнозвісним «духом Анкориджа».
Історична аналогія: Мюнхен 1938 проти 2026
Здається, Путін хоче повторити Мюнхен. Не Мюнхен 2007 року, де він лише говорив про поділ Європи, а Мюнхен 1938 року, коли попередній «Путін» почав ділити Європу в реальності. Було б ілюзією вірити, що цю війну можна надійно закінчити шляхом поділу України, так само як було ілюзією вірити, що жертовність Чехословаччини врятує Європу від великої війни.
Пропозиція спільної безпеки
І коли люди сьогодні запитують, якою може бути ціна угоди, наша відповідь проста. Головне, щоб через чотири роки цивілізованому світові не довелося знову виправдовуватися, знімати з себе відповідальність або шукати, на кого її перекласти. Дорогі друзі, Україна готова до угоди, яка принесе реальний мир для нас, для України, для Європи.
Я впевнений, що цю війну можна закінчити, і закінчити з гідністю. Це найважливіше для нас: з гідністю. І ми передали нашим партнерам усе, що, на нашу думку, має включати ця угода.
Ми готові робити внесок у спільну безпеку. Усе, чого ми навчилися, захищаючись протягом цих років війни, ми можемо запропонувати. Ми можемо дати чітку відповідь на більшість питань безпеки, порушених на цій конференції. Саме зараз, коли ми працюємо разом для захисту життя в Україні, ми будуємо нову систему, нову безпеку, нову архітектуру реагування, нові підходи до захисту життя в будь-якій європейській країні, якщо це буде необхідно. Наша стіна дронів — це ваша стіна дронів. Наша експертиза в галузі дронів — це частина вашої безпеки. Наша здатність зупиняти російські штурми та саботажі може бути частиною вашої оборони. Європі потрібна справжня спільна оборонна політика, так само як вона вже має багато спільного в економіці, праві та соціальній політиці. Будь ласка, зверніть увагу на Україну.
Якби це сталося раніше, ця війна не почалася б. Дякую вам. Слава Україні!