Unis pour 
Журналіст: «Російські об'єкти де-факто виведено з ладу внаслідок атак українських безпілотників. Як це характеризує успішність кампанії глибинних ударів України та яким буде вплив на перебіг бойових дій і морально-психологічний стан?»
Роберт Бровді («Мадяр»): 95% зусиль мого угруповання Сил безпілотних систем спрямовано саме на тактичний рівень смуги фронту, і лише 5% відносяться до ударів у глибину — в оперативній та стратегічній глибині.
Глибинні удари мають, перш за все, на меті перенесення війни на територію країни-окупанта. Адже всі попередні війни Росія таким чином вела, що її цивільне населення не відчувало дотичності безпосередньо до війни. Ця ситуація волелюбним українським «птахом» змінена.
Глибинні операції фактично знищили поняття наявності безпечного тилу по всій європейській частині Росії. Їх задачі абсолютно очевидні: перш за все, це вплив на джерела фінансування війни, вплив на виробництво зброї, вплив на морально-психологічний стан російського населення, котре сьогодні здійснює вибори. Ну, вибори то здійснюються без них, але от такий момент — ми з вами спілкуємося 20 вересня. Саме сьогодні останній пункт наступної тривалої безкарності Путін отримає за результатами виборів, котрі з легкої руки електронних помічників вже були анонсовані декілька тижнів тому.
Психологічний бар'єр глибини подоланий успішно і багаторазово підтверджений щоденно ударами глибинного ураження, котрі здійснюють Сили оборони України. І сьогодні ви спостерігаєте чи не наймасовішу атаку на підприємства ВПК безпосередньо у Москві, за 15 км від Кремля.
Це якраз і є свідчення нової доктрини війни, котра створилася саме під час агресії Росії проти України, вибудувалася за ці декілька років і фактично перебудувала образ сучасної війни:
Країна без флоту зупиняє тіньовий флот противника, котрий є основним джерелом здобутку грошей для війни.
Країна, що обороняється, проводить безпрецедентний проєкт дистанційної операції по Криму, не залучаючи жодної сухопутної одиниці з метою блокування Криму.
Країна, що не готувалася до війни (я маю на увазі Україну), наносить удари далеко за Урал і, обороняючись, переносить війну на сторону росіян, котрі про неї знали лише з телевізора. Києва «за три дні» не сталося.
Журналіст: Угода про взаємне утримання від ударів по енергетичній інфраструктурі між Росією та Україною.
Роберт Бровді («Мадяр»): Сам факт появи нехай і примарної перспективи діалогу про енергетичне перемир'я — це якраз здобутки українського «птаха» і українських пілотів. Наявні спроможності у вигляді пілотів, засобів, досвіду і практики виконання бойових дій нам, військовим, дозволять виконати блокування цілих галузей чи територій за потреби.
Відповідно, я не коментуватиму як політик, коментуватиму як військовий: ми справді сьогодні спроможні виконувати надскладні завдання. Коли стоїть питання про стимулювання сторони противника до діалогу в такий силовий спосіб — окей, наша задача забезпечити сильну переговорну позицію політикам, котрі зараз працюють над врегулюванням і припиненням, хоча б частковим, вогню між сторонами війни.
Журналіст: Тепер я б хотіла перейти до теми військово-технічних спроможностей. Ви, безперечно, стояли біля витоків розвитку перших українських підрозділів і засобів безпілотної авіації
Роберт Бровді («Мадяр»): Я багато вже зупинявся на цьому питанні. Дрони змінили хід війни, безумовно: замінивши собою цілі види озброєння, підмінивши частково собою піхоту, вони мають дуже суттєвий вплив на сьогоднішній хід війни і її результат. І це лише початок, адже в процесі застосування паралельно рухається інженерія, технології, що максимально наближені до фронту. Дрон дедалі здобуває ту потужність, котра в подальшому залишить його якщо не єдиним, то домінуючим засобом впливу на фронті.
Хоча вплив людини є і залишатиметься визначальним у прийнятті рішень, управлінні дроном і таке інше. Підсилення розвитку технологій у напрямку досягнення дроном повної автономності несе в собі цілу низку небезпек.
Цивільний досвід, що прийшов під час початку широкомасштабного вторгнення у армію, приніс із собою математику. Весь той досвід дозволив докорінно змінити систему ведення бою. В основі цього всього стоїть математика: можливість планування, прорахунку, контролю виконання, аналізу — всього того, що можна робити ультрашвидко, не зациклюючись на пошуках тривалих погоджень і рішень, працювати мобільно та оперативно. Це є наша поточна перевага.
Чи думав я про це на початку війни? Звісно, не думав. Ми починали свою війну захищаючись, не маючи уявлення про майбутнє, і шукали ті засоби, котрі могли би стати дієвими. У даному випадку дієвим стала не сокира, а став дрон.
Ви дуже лагідно називаєте процес змін, котрий несе за собою штучний інтелект, трансформацією. Я це називаю більш агресивним визначенням: дрон — це чума третього тисячоліття. Я абсолютно не драматизую, коли про це говорю. В той самий момент штучний інтелект, котрий дуже швидко увірвався в наше життя, вже фактично невидимо для нас став цифровим паноптикумом, котрий контролює практично кожний елемент життєдіяльності сучасної особи.
Я не буду казати, що ящик Пандори вже відкритий. Вже скоріше привідкрито вікно Овертона з тим штучним інтелектом. Вікно Овертона — це глибоке поняття. Момент, коли штучний інтелект поглинає кращі знання людства, він ще й спрямовує свої зусилля на те, щоб ми дуже швидко призвичаїлися від несприйняття майбутнього до його унормування. Тобто буквально за рік відбувається така трансформація, котра робить фантастичні речі нормою — унормовує неможливе. Оце і є перевідкриття вікна Овертона.
Коли ми приєднаємо це явище до розвитку безпілотних та роботизованих систем і комплексів, людство отримає навряд чи керовану зброю — не тільки як інструмент війни, а як інструмент впливу на майбутню цивілізацію. Мене хвилюють перегони за правом встановлення контролю над штучним інтелектом. Сьогодні ми є свідками, коли два полярних світи не можуть домовитися про пригальмування розвитку ШІ. Навпаки, США стимулюють негайне нарощення розвитку штучного інтелекту, а Китай взагалі нічого не коментує. Вони просто роблять свою роботу, і дізнатися про поточний стан справ неможливо — ми дізнаємося лише тоді, коли побачимо наслідки впливу.
Розвиток вищезгаданих технологій має безпосередній вплив на їх адаптацію у безпілотні системи, а далі — шлях у невідомість. Поки спроможності штучного інтелекту в дронах працюють в інтересах військових. Що буде далі — жахливо уявити. Я просто наголошую на тому, що людство втрачає контроль над цією ланкою розвитку.
Я не люблю бути послідовником Нострадамуса, лише керуюся математикою, в котрій все прозоро рахується. Зі швидкістю розвитку штучного інтелекту прорахувати якісь терміни було б неправильно, це були б лише здогадки.
Журналіст: ...щодо шквалу реактивних дронів, якими Росія атакує Україну, зокрема багато цивільних міст, розташованих далеко від лінії фронту...
Роберт Бровді («Мадяр»): Паралельно з війною відбувається війна технологій. У цій війні технологій існують цикли «відкритих вікон», коли одна зі сторін дістається нової технології, а інша за цей короткий проміжок часу здійснює контрзаходи. Оці вікна відкриваються для кожної зі сторін по мірі розкриття нових можливостей і мають відповідну циклічність. Неодноразово за час цієї війни відкривалися конкурентні можливості, але інша сторона протягом декількох тижнів або місяців знаходила контрзаходи.
Реактивний «Шахед» — це якраз і є те вікно циклу, котре українська сторона ще не закрила повністю. Але мова вже не про розробки, а про застосування перших засобів, котрі дуже оперативно були розроблені українськими інженерами, які працюють у щільній співпраці з військовими на фронті. Уже є перші запуски реактивних протишахедних засобів та успішні збиття. Відповідно, це питання певного проміжку часу, коли ця задача буде вирішена. Зрештою, кожний новий виклик стимулює R&D та інженерів на оперативне перефокусування та розробку контрмір.
Вирішувати ці проблеми набагато важче на дистанції. Основним акцентом українського технологічного явища в безпілотниках є безпосередня наближеність інженерів до смуги фронту, де контакт між інженером і пілотом здійснюється без втрати часу і швидкості прийняття рішень.
Журналіст: Звісно, останніми місяцями ми спостерігаємо, як Росія посилює війну проти міст — особливо цивільних, розташованих далеко від лінії фронту, завдаючи ударів по мирних об'єктах, таких як вокзали чи прикордонні пункти пропуску...
Роберт Бровді («Мадяр»): Це і є спосіб компенсації Путіна перед власним суспільством, адже вражаючих результатів на фронті він показати не може і не зможе, незалежно від мобілізаційних зусиль.
Те, що робить Путін — це вплив на цивільне населення, терор над цивільним населенням, направлений на погіршення морально-психологічного стану, унеможливлення цивільного життя в містах та руйнування інфраструктури. Це мерзенний інструмент, котрий застосовує тиран, неспроможний показати себе на полі бою. По мірі виробництва більшої кількості засобів він застосовує їх у такий недобрий спосіб.
Журналіст: Ви також згадали про вибори, які проходять у Росії цими днями. Очевидно, ходять чутки про можливу мобілізацію після їх завершення. Яка ваша позиція з цього приводу?
Роберт Бровді («Мадяр»): Путін зробить все швидко і без належної підготовки мобілізаційного ресурсу. Адже після виборів він може дірватися до тієї частини населення, котру можна не питати, хоче вона на війну чи ні. Поточний людський ресурс, з котрим ми воюємо, стосувався базового призову та контрактників — це умови комерційної співпраці. Примусова мобілізація змусить приїхати в Україну непідготовлених чоловіків більшістю для того, щоб тут загинути.
Ми очікуємо суттєве збільшення живої сили на смузі противника на фронті. Близько 300 000 одиниць живої сили лише протягом місяців до кінця року — це ті сили, котрі підйомні для Путіна до мобілізації, їх спорядження і направлення практично без підготовки на фронт.
Це значить, що буде більше убитих, буде набагато більше роботи у Сил безпілотних систем. У нас немає жодних рожевих окулярів про те, що це буде легкою прогулянкою — це випробування. Але ми усвідомлювали це заздалегідь, тому продовжуємо готуватися і зустрінемо противника належним чином.
Збільшення чисельності живої сили ми відчуваємо вже у вересні. Про це свідчить математика та облік кожної місії. Лише за першу половину вересня відносно аналогічного періоду серпня чисельність знищеного особового складу противника зросла на 25%. Тобто прихована мобілізація відбувається вже зараз.
Путін поспішає, декларуючи оперативний вихід на адміністративні кордони Донбасу. Цивільне населення для нього — це інструмент. Він хвилями попре своїх холопів на смугу, і вони дохнутимуть пачками більшими, ніж зараз. Станом на сьогодні сили мого угруповання щоденно знищують один батальйон противника кожну добу. Поки ми з вами починали інтерв'ю, цифра була 167, а за перші речення розмови вже додалося 18 осіб, які закінчили свою історію. Далі ця цифра просто динамічніше ростиме. Ми готові зустрічати ці порції, хоча це не буде прогулянкою.
І з грудня минулого року надмірних успіхів, еквівалентних витратам живої сили, техніки чи фінансів, у Путіна немає. Ті мрії про терміни захоплення територій залишаться мріями.
В нашому випадку на прикладі цілої низки операцій стало очевидним, що нам сприяє інформаційна тиша. Зберігати її важче через розповсюдження OSINT та технологій, але саме в момент збереження тиші ми досягаємо найкращого успіху. Противник не порається з задачами і вимушено бреше своєму командуванню про неіснуючі успіхи, тим самим даючи нам можливість утиху відпрацьовувати сектори і просуватися.
У свою чергу, цифровізація війни дозволяє з нашої сторони уникати сюрпризів, коли ти раптом дізнаєшся, що земля, яка вважається нашою, виявляється не нашою. Ми чітко знаємо, що відбувається на смузі фронту зараз.
Журналіст: Питання про перспективи завершення війни
Роберт Бровді («Мадяр»): Я військовий, а не політик, і міряти политичними критеріями недоречно з моїх вуст. З військової точки зору я не вірю в закінчення війни навіть за умов домовленостей про режим призупинення.
Розуміючи ресурсні переваги Путіна та обмежений мобілізаційний потенціал України, мої дії направлені на:
Збереження особового складу.
Нарощування вогневого ураження на тактичному рівні для знищення оновленої живої сили противника (про великі танкові штурми зараз мова не йде).
Підтримку відкритих «вікон» для проникнення повітряними засобами у глибину противника (щоб працювали Deep Strikes, мають працювати Middle Strikes, які забезпечують канал проходу).
Всі ці пункти направлені на створення сильної позиції за допомогою зброї для українського політикуму на перемовинах.
Журналіст: Європейські союзники, зокрема Велика Британія, останнім часом забили на сполох через активізацію гібридних атак та диверсій на своїй території... Як ви вважаєте, чи готові Британія та інші країни НАТО до справжньої війни?
Роберт Бровді («Мадяр»): Залишаючи лише риторику занепокоєності або медитування на предмет майбутніх загроз, НАТО залишається слабким гравцем. Обмеженість рухливості НАТО через розміри та різні погляди завжди буде суттєвим гальмом.
У НАТО завжди будуть свої «орбани» — завжди і без перерв на цикли. Сьогодні це Фіцо, завтра німецькі чи французькі впливи, які лежать у площині внутрішньої політики. «Німецькі/натівські орбани» заважають зміцненню Альянсу до того ступеня, коли потенційні загрози з боку Путіна здавалися б йому неможливими до виконання. НАТО має настільки швидко модернізувати свій підхід до оборони, щоб у Путіна не виникало навіть думки про провокації.
Коли зальоти дронів коло кордонів Румунії, країн Балтії чи Німеччини коментують як «випадковість» — це велика помилка. Дрон — дуже точний засіб. Пошук виправдань як спосіб відтермінування серйозних рішень працює проти НАТО. Під час війни проти України Росія набирає такий технологічний і чисельний темп, що згодом відповідатиме статусу другої армії світу. У мене риторичне питання до генералів НАТО: ви точно дасте тому раду? Можна не відповідати.
Журналіст: Україна очевидно нарощує свої далекобійні спроможності й нещодавно завдала найглибшого удару по території Росії. Як ви вважаєте, чи залишиться бодай якийсь куточок Росії безпечним від українських дронів?
Роберт Бровді («Мадяр»): Це питання часу. Технології досягли рівня, який дозволяє направляти безпілотники на глибину 3 000 км. Ліміт обмежений лише коротким проміжком часу та вдосконаленням техніки. Це приклад найасиметричнішої історії впливу відносно вартості засобів і цілей, яких вони досягають.
Але це взаємний процес: росіяни теж розвивають свої технології в астрономічному темпі. Відставання країн НАТО у цьому питанні є дуже проблемним. Затягування з прийняттям рішень просто смерті подібне.
Ми пропонуємо прагматичний порядок денний для партнерів, надаючи НАТО можливість здобути необхідний досвід з нашої великої бази даних поточної війни. Першочергові 5 кроків для підготовки та захисту вже оприлюднені та доведені учасникам.
Щодо створення Сил безпілотних систем: коли колишній уряд Британії оголосив про створення таких сил, у мене на командному пункті всі аплодували стоячи. Далі у Британії змінився уряд, щось пригальмувалося, і знову йде втрата часу, хоча Британія має всі можливості бути провайдером.
Дам вам інсайт: чотири країни НАТО вже зайняті розробкою архітектури Сил безпілотних систем у власних країнах, просто не оголошують це. І це правильний крок — спочатку зробити, а потім говорити. Всі серйозні справи робляться в тиші.
У Британії є альтернативний шлях через об'єднання JEF (Joint Expeditionary Force). Це форма об'єднання без «орбанів», яка включає країни, що безпосередньо межують із Росіїю та Білоруссю. Підготовка кордонів у межах спільноти JEF дозволить бути гнучкішими та швидшими.
Найвірніше — здобувати досвід поточної війни та імплементувати його у своїх військах. Прошу лише не опустити цитату: коли у Британії проголосили рішення про створення Сил безпілотних систем, у мене аплодував увесь командний пункт. Має бути прецедент, який збудить усіх інших.
Журналіст: Я б хотіла трохи торкнутися вашого минулого. До початку повномасштабної війни ви були колекціонером мистецтва... Як із цим справи зараз?
Роберт Бровді («Мадяр»): Мистецтво залишилося в моєму житті, це один із сенсів — поруч із родиною, дітьми та коханою дружиною. Під час війни воно додало арт-терапії, дозволяє час від часу перефокусуватися. Також це можливість залучити побратимів до світу сучасного мистецтва: перебуваючи серед творчих робіт, вони відволікаються та цікавляться новим.
Британські арт-доми стали майданчиком для просування сучасного українського мистецтва у всьому світі. Також під час війни без моєї прямої участі мої партнери продовжують реалізовувати проєкт мого життя — створення парку скульптури під відкритим небом в Україні. Мистецтво — невід'ємна частина життя, яка мотивує.
Мій найулюбленіший український митець нещодавно відзначив 80-річний ювілей — це Анатолій Криволап. Я вітав його по відеозв'язку. Мистецтво додає впевненості у правильності нашого руху.