В життя всього світу ввійшла війна на Близькому Сході, Ірано-Ізраїльська війна. Коли в медіа зазвучали слова «алгоритмічна страта», «цифрова страта», пригадався матеріал, який було надруковано в Гардіан ще 1 грудня 2023 року під назвою «Євангеліє: як Ізраїль використовує штучний інтелект для вибору цілей бомбардування в Газі», з підзаголовком «занепокоєння щодо фабрики на основі даних, яка значно збільшує кількість цілей для ударів на палестинській території, війна між Ізраїлем і Хамас, оновлення в реальному часі». Група журналістів Гаррі Дейвіс, Беттенмел Кернан і Ден Саба в деталях описали все, як відбувається, що відбувається, як відбираються цілі, чому власне ці цілі відбираються.
Але це було три роки тому назад. Нинішні аналітики замітили, цитую, «Ліквідація Ятали Хаманеї 28 лютого 2026 року стала точкою неповернення для світової безпеки. Це була перша в історії алгоритмічна страта, де ключову роль відіграли не шпигуни, не інфраструктура розумного міста, яку Іран роками будував за допомогою Китаю.
Протягом десяти років Пекін через свої корпорації впроваджував в Ірані тотальну систему стеження. Іранська влада вірила, що це їхній цифровий щит проти внутрішньої опозиції. Однак ізраїльська розвідка перетворила цей щит на мішень.
За допомогою штучного інтелекту розвідники отримали доступ до відеопотоків, тисяч камер у Тегерані. Ізраїль не просто спостерігав. Вони навчили систему розпізнавати найдрібніші деталі повсякденного життя керівництва країни.
Алгоритм знав графік змін охорони, марки машин супроводу, навіть кути огляду безпечних зон. У день удару саме китайські камери підтвердили, що Алі Хаминеї Айотола перебуває в місці ураження, передавши координати в реальному часі. Після цього було нанесено удар.
Технологія, блискавично відпрацьована і доведена до відшліфованої моделі в період війни з Хамасом, і блискавично застосована, починаючи з 28 лютого 2026 року. Як зазначається в статті Форежн Аферс від 27 січня 2026 року, написаній Джейком Саліваном, тим самим радником президента Байдена, а також юристом-правником Телом Фельманом під назвою «Геополітика в епоху штучного інтелекту». З підзаголовком «Стратегія та влада в невизначеному майбутньому штучного інтелекту». Аналітики помітили, цитую, «після 28 лютого в Москві та Пекіні почався справжній технологічний переполох. У Москві з початку березня фіксуються масштабні перебої в роботі мобільного інтернету та зв'язку».
Це не збої провайдерів, а примусове обмеження трафіку. Влада намагається закрити дирки, через які відеоданні з міських камер можуть йти на зовнішні сервери. У рядових кварталах вводиться режим радіомовчання, а чиновників переводять на пейджери та кнопкові телефони без камер і джіпіес, побоюючись повторення іранського сценарію.
У Китаї почався прихований демонтаж обладнання на критичних об'єктах. Пекін усвідомив, що їхні власні експортні камери можуть містити вразливі відомі західним розвідкам приєднання. Оцифрована модель країни, яка мала гарантувати стабільність партії, тепер сприймається як цифровий атлас для потенційних ударів противника.
Ось чому Дональд Трамп, коли йому назойливі журналісти задають питання про допомогу України, про допомогу від Зеленського, реагує, даруйте, як просто невіглас. Нерозуміючи, наскільки Україна в технологічному сенсі розвинена країна. Все починається навіть з системи автоматичного донаведення на ціль.
Це одна із розробок, яка ще починаючи з початку війни цікавила українських інженерів, бо працювати з питанням наведення на ціль в умовах активної діяльності систем радіоелектронної боротьби є дуже складно. Тому українські інженери навчилися, захоплюючи ціль для безпілотника, передавати їх в управління штучному інтелекту. Невипадково така висока ліквідність застосування українських безпілотників, тому що штучний інтелект бере ціль в управління і мимо він просто уже нанести удар не може.
Чого так до нинішнього часу і не змогли відпрацювати партнери не тільки від США, а й європейські, в тому числі навіть в належному об'ємі противникі. І все це створює часові технологічні переваги, які необхідно розуміти, коли займаєшся такою сферою діяльності, як сучасна війна. Безумовно, ще одним серйозним досягненням є розвідка.
Адже в випадках, коли працює система радіоелектронної боротьби, не лише по тепловій сигнатурі, звуковій, чи ще по якійсь можна фіксувати, по електромагнітних хвилях і так далі. Тому задача дуже проста. Дати в управління це штучному інтелекту.
І він, аналізуючи рецепторами свої всі можливі сигнатури, дає дуже точні дані про розташування в тому числі військової техніки, живої сили, в тому числі систем радіоелектронної боротьби, в тому числі противника із штучним інтелектом, в тому числі і центри управління. Адже він, за рахунок математичного оцифрування системи комунікації, може дуже легко визначити, в яку точку сходиться більше інформації. Це стосується не тільки телефонних дзвінків, це стосується в тому числі технологічних потоків по системах зв'язку.
Тому в питаннях розвідки це ще одне достатньо серйозне досягнення українських інженерів для застосування її в безпілотниках. Ну і зрозуміло те, над чим сьогодні б'ються всі, це управління роями дронів різного призначення, різного змісту, різної техніко-тактичної характеристики. Від розвідки, перехоплення, враження до просто засинання і спрацювання в момент, коли надійде інформація.
Все це говорить про те, що українська інженерія, яка працює штучним інтелектом, досягає висот, які здатні на даний час не лише конкурувати, а домінувати. Однак треба розуміти, що все це має лише певний часовий фрагментарний успіх. Над цим необхідно постійно працювати, не зупинятися, тому що противник, в тому числі виловлюючи ідеї, достатньо швидко їх перехоплює і застосовує.
Особливістю цих досягнень є сама організаційна структура роботи над цими досягненнями українських інженерів. Система децентралізована. Якщо ми подивимося на противника, такого як Російська Федерація, де від ідіотизму монополії царя все управляється з одного кабінету, до США, такого партнера, де також примхи Дональда Трампа звели все до того, що є один канал управління, Україна використовує децентралізовану систему, власне ту, яка і працює в більшості демократичних держав, що віддає можливість до сотні підприємств інженерних структур по різних напрямках вести розробки.
І лише далі під час аналізу і комбінування цих систем можна говорити про те, як цілісно складається повна модель, яка дає можливість матеріалізовуватися і застосовувати в ході бойових дій чи розвідки, чи, скажімо, донаведення, чи в тому числі закладання певних сюрпризів для противника. І все це завдяки тому, що в питаннях розробки діє децентралізація. Таким чином, можна сказати, що тиждень 16 березня багатьом привідкрив очі.
Багато хто зрозумів, що є країни, які не лише змушені воювати у нинішній ситуації, а й змушені величезними кроками освоювати сучасні технології. Вже стає зрозумілим, що в питаннях застосування сучасних технологій і штучного інтелекту в різних техніко-тактичних складових військової справи і Україна, і Ізраїль досягли дуже серйозного зростання. І в цьому відношенні, безумовно, є тут чим і поділитися, і в тому числі запропонувати для того, щоб робити спільні проекти.
Однак, говорячи нині про небезпеку, яка створена в тому числі не лише для Москви, не лише для Китаю, не лише для США, треба розуміти, що штучний інтелект несе таку ж небезпеку і для України. Адже багато хто в Україні і в Міністерстві внутрішньої безпеки, і в Службі безпеки, і в різних інших інстанціях, починаючи від приватних фірм, закінчуючи комунальними господарствами, працював у системі відкритого і захищеного міста. Це стосувалося в тому числі дорожнього відеоспостереження і так далі, де застосовуються технологічні одиниці і залізо, даруйте за сленг, яке досить сумнівного походження.
І тому в нинішніх умовах необхідно прийняти цілий ряд організаційних кроків про демонтаж чи заміну, бо не треба бути таким впертим і не помічати уроків того логарифмічного, арифметичного, цифрового, якого завгодно, але суду над ворогами і їх страти. Адже те ж саме можуть зробити тільки злі сили по відношенню до добрих, порядних людей. Тому в цьому відношенні я повністю погоджуюся з твердженням Біняміна Нетаняху на пресконференції, що Ісус Христос не лише мав проповідувати, а мав і захищати себе.
Бо правда, добро має вміти себе захищати. Бо в нинішньому суспільстві, в нинішньому світі правда без захисту і добро без захисту навряд чи здатні вижити.