Unis pour 
Поки світ завмер в очікуванні можливих нових американських ударів по Ірану, міністр Європи та закордонних справ Франції прийняв Libération у своєму кабінеті на набережній Орсе (Quai d'Orsay). Ми обговорили це питання, а також припинення вогню в Сирії, ситуацію в Газі та Україні, а також необхідність для Європи, затиснутої між Росією, Китаєм та її колишнім союзником США, знайти «інший шлях» і «утвердити себе як велику державу».
Іран та регіональна безпека
Чи є американське втручання в Ірані неминучим? Сполучені Штати створили умови для початку військової операції проти Ірану. Паралельно вони запропонували режиму переговори, якими той має обов'язково скористатися, погодившись на значні поступки та радикальну зміну позиції. Йдеться про припинення підтримки збройних угруповань, обмеження збагачення урану та відмову від балістичних ракет. Іран повинен перестати бути загрозою для регіону та наших інтересів безпеки, а іранський народ має повернути собі свободу. Державне насильство проти мирних демонстрантів є масовим злочином, який не може залишитися безкарним. Саме тому ми вирішили накласти санкції на 21 особу та організацію, відповідальних за репресії, і підтримали внесення Корпусу вартових ісламської революції до європейського списку терористичних організацій.
Україна та російська агресія
Президент Зеленський досить різко висловився на саміті в Давосі в січні; він дорікнув європейцям за зволікання з допомогою та за те, що вони завжди пасуть задніх після Сполучених Штатів… Що ви про це думаєте?»
«На сьогодні 100% фінансової допомоги Україні надає Європа. Основна частина розвідувальних даних та військової підтримки також надходить від неї. Саме за ініціативи Франції та Великої Британії було проведено безпрецедентну для нашої новітньої історії роботу з військового планування у тісному зв’язку з президентом Зеленським, щоб майбутній мир після його укладення був підкріплений солідними гарантіями. Україна знає, що може розраховувати на непохитну підтримку європейців».
Отже, ви не почули невдячності у цій промові?
«Я почув не стільки невдячність, скільки жаль, який я поділяю, — через те, що Європа недостатньо швидко нарощує свою потужність, зокрема свій оборонний потенціал. Я відсилаю вас до численних заяв президента Зеленського, який систематично вітає дуже тверду позицію та далекоглядність Франції з самого початку цього конфлікту ».
Президент США стверджує, що переконав Володимира Путіна погодитися на припинення вогню. Проте на місцях атаки тривають?
У той час як Україна переживає надзвичайно сувору зиму з температурою, що сягає -30 градусів, Володимир Путін намагається спровокувати гуманітарну кризу безперервними ударами по енергетичній інфраструктурі. Якщо Сполучені Штати домоглися того, щоб ці обстріли припинилися, нехай навіть тимчасово, і якщо Росія виконає цю вимогу — це, очевидно, хороша новина. У будь-якому разі, ми не шкодуємо зусиль, щоб відповісти на надзвичайну ситуацію в енергетиці України. У п'ятницю, 23 січня, я зібрав країни G7 і оголосив про відправку перших ста електрогенераторів. Ще п'ятдесят будуть відправлені найближчим часом, і ми мобілізуємо підприємства та місцеві громади, які цього бажають, сприяючи доставці їхньої матеріальної допомоги на місця.
Майже через чотири роки після початку російського вторгнення в Україну, чи помічаєте ви бодай найменші зміни в позиції російського президента?
«На даному етапі Володимир Путін не подає жодних ознак реального бажання рухатися до миру. Минулого тижня його дрони вперше навмисно атакували пасажирський потяг, убивши п'ятьох пасажирів. Це має свою назву — це воєнний злочин. Він поповнює список зґвалтувань, депортацій дітей, масових вбивств та звірств. Усі ці злочини не можуть залишитися безкарними. Через чотири роки після її початку слід констатувати, що "спеціальна операція" Кремля є катастрофічним провалом для Росії: 1,25 мільйона людських втрат, що перевищує загальну кількість радянських і російських втрат з 1945 року; тисяча загиблих щодня на фронті; оголошена на 2026 рік рецесія в Росії. Кожен день, що минає, колоніальна одержимість Володимира Путіна виснажує його народ і дискредитує російську націю, ризикуючи виштовхнути її на узбіччя історії. Настав час, щоб Володимир Путін відмовився від своїх зазіхань і нарешті погодився на припинення вогню.
Президент Макрон згадав про можливе відновлення діалогу з Володимиром Путіним. Чи існують наразі умови для того, щоб знову почати з ним розмову?»
«Франція ніколи в принципі не виключала можливості діалогу з Росією — за умови повної прозорості перед Україною та європейськими партнерами, і, звісно, якщо це буде корисно. Європейці, які відтепер є головною фінансовою та військовою опорою України, повинні мати власний канал зв’язку, щоб відстоювати свої інтереси, не перекладаючи цю відповідальність ні на кого іншого».
Чи має Франція засоби, щоб справді допомагати Україні, доки війна не припиниться?»
«Щодо фінансової підтримки, то за ініціативи Франції Європейський Союз розблокував для України кредит у розмірі 90 мільярдів євро, вдруге у своїй історії вдавшись до спільного запозичення. Крім того, мобілізувавши свої військові ресурси для затримання та зміни курсу нафтових танкерів російського "тіньового флоту", Франція вкотре підтвердила свій намір посилити тиск на Росію та свою підтримку героїчного опору українського народу проти загарбника ».
Послідовність подій останніх тижнів — Давос, Гренландія — продемонструвала, наскільки Сполучені Штати більше не є надійним і непохитним союзником. Як Європа може забезпечити свою безпеку та незалежність, затиснута між такими великими масивами, як Росія, Китай та США?
Жан-Ноель Барро: Європа повинна сказати «ні» будь-якому залякуванню та будь-якому примусу, звідки б вони не виходили. Для цього вона має прискорити реалізацію ідеї, яку ми захищаємо вже майже десять років: ідеї стратегічної автономії. Це передбачає, що вона має зміцнитися, щоб не бути здобиччю, відданою на поталу хижим апетитам нових імперій. Після Covid-19 війна в Україні продемонструвала масштаби наших залежностей в енергетичній, продовольчій та медичній сферах — вони зменшилися відтоді, але залишаються занадто значними. Претензії Сполучених Штатів на Гренландію, європейську територію, що перебуває під захистом НАТО, виявили залежність Європи в питаннях безпеки. Тому Європа повинна продовжувати переозброюватися та ставати жорсткішою, щоб самостійно взяти на себе відповідальність за власну безпеку. Паралельно з цим, виносячи уроки з того, що сталося останніми тижнями, Європейська комісія повинна чітко і твердо заявити, що вона готова задіяти всі інструменти, які є в її розпорядженні, включно з найпотужнішими, якщо суттєві інтереси Європи, такі як її територіальна цілісність, цілісність її виборчих процесів або її автономія у прийнятті рішень, знову опиняться під загрозою в майбутньому.
Чи перебуваємо ми на поворотному етапі у відносинах між Європою та Сполученими Штатами?
Жан-Ноель Барро: Завдяки ясності своїх меседжів та своїй єдності Європа змусила американську адміністрацію переглянути свою позицію щодо Гренландії. Я констатую, що в багатьох європейських країнах усвідомили: Європа набагато сильніша, ніж дехто вважав. Поворот, який вона повинна здійснити, — це утвердити себе як велику державу, здатну стримати будь-яке зазіхання на її інтереси.
Чи можете ви прокоментувати нещодавні події в Міннеаполісі, США?
Жан-Ноель Барро: Моя роль полягає в тому, щоб протидіяти іноземним втручанням у Франції, що МЗС робить щодня завдяки акаунту в X «French Response» та внутрішній трансформації, яку я ініціював. Моя роль не полягає в тому, щоб втручатися у справи інших. Але, як і багато французів, я був глибоко вражений жахливими кадрами, що надходять із Міннеаполіса. Жорстокість застосованих методів є несумісною з французькою концепцією правової держави. У цьому контексті моїм пріоритетом є безпека наших співвітчизників на місці.
Чи знаєте ви, чи є французи серед затриманих Службою імміграційного та митного контролю (ICE) у США?
Жан-Ноель Барро: На сьогодні нам відомо про близько двадцяти французьких громадян із неврегульованим статусом у Сполучених Штатах. Ми стежимо за дотриманням їхніх прав і, за необхідності, сприяємо їхньому поверненню до Франції.
Франція відмовилася брати участь у «Board of Peace» («Раді миру») Дональда Трампа. Чому?
Жан-Ноель Барро: Ми не підписали хартію «Board of Peace», оскільки на даному етапі вона, здається, вступає в конкуренцію з хартією Організації Об'єднаних Націй. Попри це, ми підтримуємо мирний план і позитивно вітаємо результати, які він дає. Хоча ситуація в Газі залишається складною, чинне припинення вогню є важливим кроком вперед. Воно має бути дотримане всіма сторонами. Повернення останнього тіла ізраїльського заручника є величезним полегшенням. Відкриття пункту пропуску Рафах [з Єгиптом] цієї неділі — хороша новина, яка має дозволити, зокрема, 400 тоннам гуманітарної допомоги, яку ми відправили вісім днів тому, дійти до населення, якому вона призначена. Палестинський комітет сформовано. Відтепер він має взяти на себе управління Газою та роззброєння ХАМАС. Нічого з цього не було б можливим без мобілізації Франції протягом усього минулого року, що призвело до прийняття Організацією Об'єднаних Націй Нью-Йоркської декларації та визнання Держави Палестина. Наша мета залишається незмінною: рішення на основі співіснування двох держав, Ізраїлю та Палестини, що живуть пліч-о-пліч у мирі та безпеці.
У четвер ввечері в Сирії було підписано угоду про припинення вогню між урядом і курдськими Сирійськими демократичними силами. Як ви вважаєте, вона втримається?
Жан-Ноель Барро: Франція не залишає своїх братів і сестер по зброї. Коли ми помітили, що небезпечна ескалація загрожує одночасно нашим курдським партнерам, стабільності Сирії та нашим інтересам у сфері безпеки, ми мобілізувалися на всіх рівнях. Президент Республіки долучився особисто. Угода, яку було досягнуто, дає курдам безпекові та політичні гарантії та визнає їхню ідентичність у складі єдиної сирійської нації. Вона також має дозволити стримати будь-яке відродження Даїш. Тепер вона має бути реалізована. Саме тому я здійсню поїздку до регіону наприкінці наступного тижня.
Чи плануєте ви репатріацію французьких жінок і дітей, які перебувають у таборі Рож?
Жан-Ноель Барро: Боротьба з Даїш є і залишатиметься нашим абсолютним пріоритетом. Ми дуже уважно стежимо за ситуацією на місцях. Угода, яку щойно було знайдено, дозволяє забезпечити безпеку в'язниць, у яких утримуються терористи Даїш. Щодо французьких громадян, наша позиція незмінна: дорослих мають судити там, де були скоєні їхні злочини. Оскільки діти не несуть відповідальності за злочини своїх батьків, там, де це було можливо, ми їх репатріювали.
Франція не підписала угоду з Меркосур у складний момент. Чи не ізолює це рішення її в Європі?
Жан-Ноель Барро: Франція іноді бере на себе сміливість сказати «ні», і часто історія доводить її правоту. Якщо сьогодні до Франції прислухаються в Європі, то це тому, що задовго до всіх інших вона закликала до незалежної Європи, яка звільниться від своїх залежностей і утвердиться як велика демократична та суверенна держава, а не ризикуватиме стати старіючим континентом-музеєм у васальній залежності. У випадку з Меркосур важко говорити про ізоляцію, коли за Францією пішли інші країни, і коли ми бачимо, що Європейський парламент, очевидно, також має занепокоєння щодо цієї угоди.
Так, але Європейський Союз, включаючи Францію, також щойно підписав величезну торговельну угоду з Індією. Хіба це не суперечливо?
Жан-Ноель Барро: Продовольчий суверенітет є важливим виміром нашої незалежності. Саме тому ми заявили про нашу опозицію до угоди з Меркосур у її нинішньому вигляді. Проте ми не закриті до укладення торговельних угод, якщо вони відповідають меті європейського суверенітету. Це стосується угоди з Індією.
Дональд Трамп нещодавно щедро образив президента Республіки, назвавши його ослабленим і таким, що невдовзі піде. На вашу думку, ці слова згуртували європейські лави чи, навпаки, ізолювали Еммануеля Макрона?
Жан-Ноель Барро: В усьому світі слова президента Республіки, який відмовився від підпорядкування та шантажу, зустріли схваленням та аплодисментами. У Франції вони були зустрінуті в національній єдності, яка є досить рідкісною, щоб її відзначити.
Щодо бюджету: скорочення допомоги на розвиток є величезними. Чому?
Жан-Ноель Барро: Прем'єр-міністру вдалося досягти необхідних компромісів, щоб дати Франції бюджет. Це обов'язкова умова нашого впливу за кордоном. Допомога на розвиток була використана для досягнення цього результату. Я бажаю, щоб її ресурси були посилені, як тільки це знову стане можливим. Всупереч тому, що я занадто часто чую, допомога на розвиток є потужним важелем просування інтересів Франції та французів.
Як ви аналізуєте нещодавній візит до Китаю британського прем'єр-міністра Кіра Стармера та візит канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, які підписали вигідні контракти? Чи є Китай зрештою більш стабільним і надійним партнером, ніж Сполучені Штати?
Жан-Ноель Барро: Геополітичний виклик нашого століття — це зростаюча напруженість, що веде до можливого зіткнення між Сполученими Штатами та Китаєм. У цьому рівнянні є змінна, яка може змінити все, — це позиція Європи, яка, не шукаючи конфронтації ні з одним, ні з іншим, може чинити опір бруталізації світу і прокласти особливий шлях, третій шлях. Шлях незалежності, співпраці та багатосторонності.
На початку нашої розмови ви говорили про пошук іншого шляху та інших партнерів. Кого ви мали на увазі?
Жан-Ноель Барро: Індію, наприклад, міністра закордонних справ якої я запросив бути почесним гостем нашої конференції послів та послинь у Парижі на початку січня. Від Південно-Східної Азії до Латинської Америки, проходячи через Африку, більшість країн світу чекають, що Європа підніметься і вкаже шлях, бо вони мають намір залишатися вільними.
Матеріал підготовлено Аналітичною платформою стратегічних комунікацій Unis pour l’Ukraine за матеріалами інтрев’ю, опублікованого 2 лютого 2026 року в газеті Liberation.
Пояснення позицій Франції у відео