Unis pour 
Заяви американців про "агресивний таймінг" переговорів між Україною та США щодо можливих умов перемир'я з Росією виявилися зовсім не блефом. Вже у неділю у нейтральній Женеві, на території американського диппредставництва почалися переговори про текст угоди.
І не лише почалися, а й привели до практичних змін. Треш-проєкту "мирної угоди", яку багато хто порівнював з умовами капітуляції, більше немає. США погодилися на зміну низки ключових для України пунктів.
Києву допомогли ключові європейські столиці. Лондон, Берлін і Париж спільно передали до США свої пропозиції до документа (схоже, що наперед узгоджені з Україною).
Європейську версію угоди Київ міг би підписати хоч завтра.
У ній вичистили усі ключові проблеми, які робили російсько-американський варіант неприйнятним.
А ще на користь Україні зіграло те, що початкову редакцію угоди готували дилетанти, украй далекі від міжнародної політики. Хай де писали перші драфти 28-пунктового плану – чи то у Москві, чи то у Маямі або Вашингтоні під диктовку Москви – але окремі кремлівські "хотєлки" прописані так безглуздо, що юридично не могли би спрацювати на користь РФ, тому їх лишили в "українській" версії договору.
Втім, переконати США у потребі цих змін недостатньо.
Американці хочуть погодити документ також із РФ, а з Москви наразі лунають украй критичні заяви. Тож невдовзі США напевно почнуть шукати компроміс з росіянами, і це може знову погіршити умови угоди для України.
У цій статті ми пояснюємо, чи є простір для компромісу з боку нашої держави, а також що означають можливі зміни до угоди.
План росіян від імені Трампа
Про стрімкий початок переговорів щодо мирної угоди стало відомо минулого тижня. У середу до Києва прибув Ден Дрісколл – міністр сухопутних військ США та давній товариш віцепрезидента Джей Ді Венса. Дрісколл дочекався повернення з-за кордону президента Володимира Зеленського, щоби передати йому проєкт мирної угоди.
Одночасно документ на 28 пунктів "злили" в американські ЗМІ, а Дональд Трамп зробей кілька заяв про те, що хоче узгодити його максимально швидко. В ідеалі – до Дня подяки, який відзначають 27 листопада.
За кілька днів відтоді з'явилися докази, що цей проєкт лише номінально є американським, а насправді його авторами є росіяни.
Англомовні медіа звернули увагу, що у документі є чимало термінів, неприродних для англійської мови, але властивих російській. Згодом група сенаторів повідомила, що держсекретар Марко Рубіо у розмові з ними зізнався: насправді перелік з 28 умов миру походить від росіян, а американці лише упорядкували його і передали українцям. "Спростування" від Рубіо лише підтвердило цю інформацію: держсекретар США визнав, що план Трампа "базується на пропозиції російської сторони".
А джерела американських медіа розповіли, що з американського боку документ допомогли легалізувати політики з ближнього кола Трампа, які не уперше демонструють проросійські дії – це спецпредставник Трампа Стів Віткофф та його зять Джаред Кушнер, які отримали документ від путінського посланця Кирила Дмитрієва.
Втім, російського походження документа недостатньо для того, щоб його відхилити. Наразі цей план з 28 пунктів публічно схвалив Дональд Трамп. А отже, американська вертикаль робитиме усе для його захисту.
Варто окремо наголосити: Держдеп та американська дипломатична система взагалі не брали участі у підготовці першого проєкту плану. Та й держсекретар Рубіо дізнався про нього на пізньому етапі – схоже, що лише днів з десять тому.
Хоча зрештою те, що Дмитрієв та його американські друзі готували план утаємничено, зіграло на руку Україні.
Зробити "план миру" з "плану капітуляції"
"Європейська правда" вже розповідала, що представлення цього проєкту президенту Зеленському відбулося у несподівано конструктивній атмосфері.
У Києві вже мають досвід жорсткого тиску з боку США з вимогами підписати документ без жодних правок; саме так команда Трампа свого часу намагалася "пробити" підписання угоди про надра. Тоді це не спрацювало; Київ продовжив вимагати змін, доки не узгодили прийнятну редакцію документа. Імовірно, цей досвід змусив США змінити стратегію і замінити тиск на діалог.
Показовою деталлю стало те, що міністр Дрісколл, який стає новим "відповідальним за Україну" в команді Трампа, пробув у Києві аж три дні поспіль – до вечора п'ятниці, домовляючись про те, як вести діалог далі. А вже у неділю переговори продовжилися у Женеві, на більш високому рівні.
З Вашингтона для цього прибула делегація на чолі з держсекретарем і безпековим радником Марко Рубіо, а з Києва – делегація на чолі з Андрієм Єрмаком.
І хоча формально переговори були двосторонніми, до них долучився ще один колективний гравець. І це – не Росія. Йдеться про європейських лідерів, які стали на бік України у цих переговорах.
Заяви європейців багато кого розчарували, адже вони утрималися від жорстких оцінок американського (а насправді російського) плану, а натомість розсипалися у компліментах на адресу Трампа та його мирних зусиль. Але на додаток – зазначали, що план потребує змін.
Цю стратегію можна критикувати, але вона – єдина дієва у відносинах із Трампом, який довів свою залежність від компліментів та похвал.
Та разом зі словами подяки європейські лідери передали США свої правки до "мирного плану". А щоб не затягувати узгодження, а також відповідати масштабу США – авторами європейських пропозицій формально назвали три держави – Велику Британію, Німеччину і Францію. Втім, є усі підстави вважати, що європейський проєкт спершу узгодили з Києвом. І він дійсно повністю відповідає нинішній позиції України.
Зміст документа відомий, його також "злили" у ЗМІ.
Багатогодинні дискусії закінчилися глибоко вночі і дали результат, який у Києві вважають перемогою. Перший заступник глави МЗС Сергій Кислиця визнав, що йдеться про результат, який вдалося отримати завдяки європейській підтримці.
Суттєву зміну початкового "російського" мирного плану підтвердив також Марко Рубіо. Він заявив про "неймовірний прогрес", хоча відмовився говорити про конкретику. Утім, численні дипломатичні джерела американських ЗМІ у делегації США наголошують: вимоги Києва стосовно пунктів плану були задоволені.
У спільній заяві Білого дому та Банкової, ухваленій за підсумками переговорів, йдеться, що за підсумками переговорів "сторони підготували оновлений і доопрацьований рамковий документ щодо миру". "Сторони підтвердили, що будь-яка майбутня угода має цілковито поважати суверенітет України та забезпечити стійкий і справедливий мир", – каже узгоджена Києвом і Вашингтоном заява.
А Білий дім на додаток до цього перерахував кілька питань, за якими "план миру" зазнав змін. "Українська делегація підтвердила, що всі її основні занепокоєння – щодо гарантій безпеки, довгострокового економічного розвитку, захисту інфраструктури, свободи судноплавства та політичного суверенітету – були ретельно врегульовані", – йдеться в американській заяві.
Що саме змінили у мирному плані Трампа
Наголосимо: було би помилкою вважати, що США просто погодилися з європейськими/українськими пропозиціями і замінили свій план на їхній. Та й тривале обговорення змін делегаціями у Женеві свідчить про те, що з документом дійсно велася робота.
Однак європейський варіант тексту, підтриманий Києвом, свідчить про те, які зміни видаються можливими та припустимими для української влади. Пояснення США додатково засвідчують, де саме відбулися зміни.
Зверніть увагу: в заявах і Білого дому, і Банкової кілька разів повторюється теза про суверенітет України, який буде повністю збережений і не підважений у рамках "мирного плану". Також американці окремо наголосили, що зміни до документа врахували побажання Києва з цього питання.
У цьому контексті згадка про суверенітет означає право України обирати курс на інтеграцію до ЄС і НАТО. Причому вступ до ЄС був передбачений і початковою, російсько-американською версією "мирного плану", тут не було потреби у змінах. Натомість щодо НАТО проєкт накладав на Україну обмеження. Отже, з плану викреслили заборону на вступ України до НАТО.
Як зробити так, щоб це не стало червоною ганчіркою для Росії? Європейський проєкт пропонував таку формулу: "Вступ України до НАТО залежить від консенсусу членів НАТО, якого немає".
Також початково росіяни хотіли обмежити суверенітет Києва у питанні співпраці з Альянсом, заборонивши відправлення до України військових НАТО. Як альтернативу проєкт мирної угоди від європейських партнерів запропонував формулу: "НАТО погоджується не розміщувати на постійній основі війська під своїм командуванням в Україні в мирний час".
Обмеження діють тільки щодо військ, постійно розміщених в Україні, тобто йдеться про іноземні бази, а не про програму обміну та навчань. Обмежуються лише війська під керівництвом НАТО. І, нарешті, у разі війни жодні обмеження не діють.
І нарешті, про повоєнні гарантії безпеки України. Єдина правка, яка є в європейсько-українському документі – це згадка про те, що гарантії з боку США "нагадують статтю 5 НАТО". Також для дієвих гарантій важливо, щоб Україна мала сильні збройні сили. Європейський проєкт пропонує зафіксувати чисельність армії у мирний час (800 тисяч) і лишити без обмежень у особливий період.
Яких обмежень не буде для України
Важливо також зазначити ті елементи "мирної угоди", яких точно немає у тому документі, що узгоджений у Женеві.
Так, очікується, що проєкт угоди не обмежуватиме типи зброї, що будуть постачатися до України, і ті, які Україна зможе виробляти самотужки. У тому числі не буде обмежень на далекобійні ракети або безпілотники. Однак агресія проти Росії або спроба України повернути силою окуповані РФ території буде каратися і означатиме зняття гарантій.
Також у документі нічого не буде про визнання Україною та Європою окупованих територій як російських. Якщо США домовляться з Кремлем про таке визнання – це буде предметом окремої угоди.
Окремо – про "гуманітарний блок". Вже ні для кого не секрет, що підваження української ідентичності – надмета Путіна. Жодних шансів на включення у договір "російської як другої державної". Так само не може бути законодавчої заборони українцям ненавидіти Росію, замаскованої під норму про "толерантність". Звісно ж, з угоди приберуть абсурдну та маніпулятивну норму про "заборону нацистських ідеологій та активностей".
А от спроби росіян нав'язати Україні відновлення прав РПЦ виявилися пострілом "у молоко". Російський проєкт містив норму: "Україна ухвалить правила ЄС щодо релігійної толерантності та захисту мовних меншин". Ця норма лишилася, бо вона беззмістовна – не існує жодних чітких правил ЄС з цих питань. Україна все одно має ратифікувати Європейську хартію фундаментальних прав як умову членства в ЄС.
Що буде з угодою далі?
Головне проблемне питання – це контроль за територіями. У ситуації сучасної війни визначення лінії зіткнення є особливо складною задачею. Крім того, домовленість про цю лінію зобов'язана включати обмін територіями.
Тому навіть європейський варіант угоди містить згадку про "обмін": "Україна зобов'язується не повертати свою окуповану суверенну територію військовим шляхом. Переговори про обмін територіями розпочнуться від лінії зіткнення".
Окремий елемент: українська Запорізька АЕС має відновити роботу під наглядом МАГАТЕ, а енергія має розподілятися навпіл.
Але все це можливо за однієї умови: якщо Росія погодиться. А тут певності немає. Путін напевно відкине версію угоди, в якій немає покарання НАТО, немає "денацифікації", а Україна зберігає реальний суверенітет.
Головне питання: чи буде Трамп готовий нав'язувати Путіну погоджену версію угоди. У США дійсно розглядають варіант підписання лише з Україною, щоб поставити РФ перед фактом. Але останнє слово за Трампом.
Угода, яка обговорюється зараз – це лише меморандум про політичні параметри. Юридичні деталі мають бути встановлені подальшими угодами. Ми лише перед початком довгого шляху.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"