Україна в обороні. Чому фронт застиг і що потрібно збройним силам, щоб прорвати його

Джерело: РБК-Україна | Автор: Данило Крамаренко

Початок 2024 року позначений переходом української сторони до стратегічної оборони, тоді як Росія зберігає ініціативу майже на всій лінії фронту. Ця фаза «позиційної війни» пояснюється кількома критичними технологічними та логістичними факторами.

Стан справ на фронті

Російська армія веде наступальну кампанію, розпочату минулої осені, з основними точками тиску:

• Куп’янськ: Повторні атаки на Синьківку мають на меті відкрити шлях до міста.
• Лиман і Бахмут: Інтенсивні бої за контроль над Часовим Яром та спроби росіян відбити Кліщіївку.
• Авдіївка: Головна ціль на сході, захищена промисловою фортецею (коксохімічний завод), але піддається спробам міського проникнення.
• Лівий берег (Херсонщина): Унікальна ситуація, де українським силам вдається розширювати свої плацдарми попри тиск.

5 причин поточного заступу (глухого кута)

Генерал Валерій Залужний виділяє п'ять основних перешкод для швидкого прориву:

• Відсутність переваги в повітрі: Кількісна перевага Росії нейтралізується українською ППО, що створює безвихідь у небі, яку дрони компенсують лише частково.
• Щільні мінні поля: Російські бар'єри глибиною від 15 до 20 км стримують будь-яке механізоване просування.
• Контрбатарейна війна: Ворог навчився глушити західні системи GPS-наведення, що знижує ефективність високоточних боєприпасів.
• Управління резервами: Росія має втричі більший людський ресурс, тоді як перед Україною стоїть виклик мотивації та тривалої підготовки військ.
• Радіоелектронна боротьба (РЕБ): Сфера, де Росія модернізувала свій парк ще до вторгнення, змушуючи Україну наздоганяти технологічно.

Стратегія «Прориву» (Стримування, Нарощування, Удар)

Експерт Майкл Кофман пропонує нове бачення на 2024 рік для підготовки до перемоги у 2025-му:

1. Стримування: Створення глибоко ешелонованої оборони (бункери, тунелі, протитанкові рови) на 1000 км фронту. Ці фортифікації дозволяють економити боєприпаси та захищати війська від російської артилерії.

2. Розвиток: Перегляд політики мобілізації для омолодження особового складу (середній вік зараз становить близько 40 років) та розширення програм підготовки офіцерів і бойових підрозділів.

3. Вплив: Розширення кампаній ударів у глибину (Крим та територія Росії) для знищення логістики. Це потребує далекобійних ракет (300 км) та інтеграції майбутніх винищувачів F-16.

Перспективи: 2024 чи 2025?

Хоча деякі західні стратеги вважають, що масштабний наступ буде можливим лише у 2025 році, українські експерти наголошують, що все залежить від швидкості поставок:

• Масове прискорення постачання танків, ракет та літаків може змінити правила гри вже у 2024 році.
• Нейтралізація Керченського мосту залишається пріоритетною ціллю для паралічу російської логістики на півдні.
• Генерал Залужний робить ставку на 5-місячний план технологічного переозброєння, щоб забезпечити армію арсеналом дронів та сучасних інструментів, здатних зламати позиційну війну.