Вразливість ультраправих партій в Європі – історична пам'ять, як операційний простір гібридної війни РФ, проти України та країн східного флангу ЄС.

Для виходу з оборонної або реактивної позиції у відносинах між представниками право радикальних сил та демократів необхідна асиметрична стратегія зміни рамки (reframing). Замість того, щоб занурюватися в історико-патріотичні суперечки, Європа, і в першу чергу Україна мають перевести дискусію на рівень спільної європейської безпеки.

Поділитися

Приклад історії та історичної пам'яті у відносинах між Києвом і Варшавою має розглядатися не як внутрішнє питання ідентичності, а як операційний простір гібридної війни РФ, де і Україна, і Польща і Угорщина, і Словаччина, і Європа загалои є об'єктами російського впливу.

Суть російської стратегії та міфи, які вона експлуатує

Для того щоб вивести тему інструменталізації історії з площини локальних суперечок (наприклад, українсько-польських, україно-румунських чи українсько-угорських) на рівень загальноєвропейської безпекової загрози. Україна має переконувати не Варшаву, чи Будапешт, а отримати підтримку від Брюселя, Парижа та Берліна та Лондона.

Російська доктрина рефлексивного управління використовує історичні травми як «вразливості нульового дня» (zero-day vulnerabilities) в суспільних організмах європейських країн.

Суть стратегії РФ

  • Спрямування страхів і розчарувань: Спрямувати природну втому західних суспільств від війни та економічних труднощів у русло міжнаціональної ворожнечі.

  • Створення «дилеми солідарності»: Змусити польського виборця обирати між підтримкою України та «повагою до пам'яті жертв минулого».

  • Дегуманізація та делегітимізація України: Переконати європейський істеблішмент, що Україна є носієм «токсичної та радикальної» ідентичності, яка є несумісною з європейськими цінностями.

Ключові міфи та наративи, які інструменталізує РФ

  • Міф про «невиправного українського націоналіста»: Спроба екстраполювати трагічні події Другої світової війни (зокрема, Волинську трагедію) на сучасну українську армію та політичну націю.

  • Міф про «Європу колонізатора»: Паралельно в українському інфопросторі РФ роздмухує наратив про те, що Європа розглядає Україну виключно як геополітичний буфер і джерело дешевої робочої сили.

  • Міф про «невдячну Україну»: Медійна трансляція ідеї, що Україна не цінує колосальну допомогу Європи з перших днів повномасштабного вторгнення.

Нова рамка

Європі та Україні варто впроваджувати концепцію «Історичної стійкості» (Historical Resilience) як складової концепції "Total Defence" (Всеохопної оборони). Політичний дискурс має звучати не як «давайте забудемо історію», а як «давайте захистимо нашу історію від використання ворогом в гібридній війні».

  • Асиметрична відповідь: На кожну історичну претензію в середині Європи, політики та експертна спільнота мають відповідати аналізом безпекових ризиків: «Яку саме російську ІПсО обслуговує актуалізація цього питання прямо зараз?»

  • Перенесення фокусу на майбутнє та спільний оборонний периметр: Позиціонування України не як прохача, а як ключового донора безпеки східного флангу НАТО, який прямо зараз стримує загрозу, що нависла над країнами Сіхдного флангу.

Превентивна стратегія реагування України та ЄС

Замість реагування на кризи (коли пам'ятник уже осквернено або скандальну заяву вже зроблено), потрібен проактивний механізм захисту когнітивного простору.

  • Раннє виявлення та спільний моніторинг

Створення комісій з моніторингу когнітивних загроз. Вони мають відстежувати аномальну активність у соцмережах (ботоферми, штучне виведення в тренди історичних тем) і маркувати їх як гібридні атаки РФ до того, як вони потраплять у мейнстрімні медіа.

  • Спільний розсекречений архів спецслужб

Публікація розсекречених матеріалів щодо того, як радянські (КДБ) та сучасні російські (ФСБ/ГРУ) спецслужби десятиліттями інспірували міжнаціональні конфлікти, руйнували могили та фальсифікували документи для розпалювання ворожнечі.

3. Санітарний кордон навколо радикальних маргіналів

Спільна політична маргіналізація сил, як в Єропі, так і в Україні, які будують свій капітал виключно на історичному реваншизмі. Введення в політичний дискурс поняття «корисні ідіоти Кремля» щодо тих, хто піднімає історичні питання під час активних бойових дій.

  • Залучення інституцій ЄС та НАТО

Питання історичних суперечок на східних флангах Європи необхідно інтернаціоналізувати, але не через призму «хто правий», а через призму кібербезпеки, стратегічних комунікацій та протидії дезінформації.

  • CoE MedS (Європейський центр досконалості з протидії гібридним загрозам, Гельсінкі): Залучити Центр для розробки аналітичних моделей (Matrix of Hybrid Vulnerabilities), які демонструють, як історичні образи інтегруються в кібератаки та кінетичні операції РФ (наприклад, блокування кордону).

  • StratCom НАТО (Рига): Використовувати можливості Центру для проведення масштабних досліджень на тему: «Інструменталізація спільної історії країн Балто-Чорноморського регіону в стратегії дестабілізації НАТО».

  • Європейська служба зовнішніх справ (EEAS / StratCom Task Force): Залучити інструментарій EUvsDisinfo для картування та блокування російських наративів в інформаційному просторі ЄС, які спекулюють на міжнаціональних відносинах.

Ми не вирішимо всі історичні суперечки сьогодні, але якщо ми дозволимо Росії використати їх для руйнування нашого союзу, у нас просто не буде майбутнього, де ми зможемо про це дискутувати як вільні європейські нації.

Будьте в курсі подій

Підпишіться на нашу розсилку, щоб отримувати останні новини та оновлення.